Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Скотаря А.М.,

суддів Гошовської Т.В., Кривенди О.В.,

за участю прокурора Гладкого О.Є.,

та представника

цивільногопозивача ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 31 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області та касаційною скаргою представника цивільного позивача ОСОБА_1 на постанову Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2007 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

-за ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України провадженням закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

В апеляційному порядку справа не розглядалась, але ухвалою апеляційного суду Харківської області від 8 січня 2008 року ОСОБА_1, як представнику цивільного позивача, відмовлено у прийнятті апеляції на зазначену постанову суду першої інстанції.

ОСОБА_2. органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що працюючи директором ПП "Еліта-Лімітед" і являючись посадовою особою, 19 лютого 2001 року заднім числом уклав з директором ПП "Угольстройиндустрия" підроблений договір на поставку вугілля від 15 лютого 2001 року.

Отримавши інформацію про прибуття на станцію Основа Південної залізниці вагону з 65 т вугілля, що належало ТОВ "Віраж", він дав вказівку оформити підроблений рахунок-фактуру на суму 11 134 50 грн. про оплату поставленого вугілля на адресу УТГО "Південна залізна дорога".

При цьому ОСОБА_2. разом із ОСОБА_3. - начальником паливно-технічного відділу локомотивної служби Південної залізниці, склав акт прийому-передачі про надходження зазначеного вугілля нібито від ПП "Еліта-Лімітед" та перерахував ці кошти на їх рахунок.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову суду щодо ОСОБА_2 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, оскільки вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.5 ст. 191 КК України, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду щодо ОСОБА_2, а кримінальну справу направити на нове розслідування, оскільки вважає, що не всіх осіб притягнуто до кримінальної відповідальності.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційну скаргу ОСОБА_1 просив визнати такою, що не підлягає розгляду, ОСОБА_1 підтримавшого свою касаційну скаргу та касаційне подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора слід залишити без задоволення, а касаційну скаргу ОСОБА_1 визнати такою, що не підлягає розгляду, за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 384 КПК України касаційні скарги на судові рішення, зазначені у ч.2 ст. 383 КК України, мають право подати потерпілий і його представник - у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, а також цивільний позивач або його представник - у частині, що стосується вирішення цивільного позову.

Як вбачається із матеріалів справи, 5 вересня 2005 року слідчим Луганської транспортної прокуратури винесено постанову про визнання ОСОБА_1 потерпілим.

1 березня 2006 року старшим слідчим СВ ЛВ на Південній залізниці було винесено постанову про визнання ТОВ "Віраж" в особі його директора ОСОБА_1 цивільним позивачем.

Однак, 27 квітня 2007 року заступником прокурора Харківської області було скасовано постанову слідчого Луганської транспортної прокуратури про визнання ОСОБА_1 потерпілим по цій кримінальній справі, і залишено в силі постанову про визнання його цивільним позивачем.

Таким чином, ОСОБА_1., відповідно до ст. 384 КПК України, не є тією особою, яка вправі оскаржувати постановлене судове рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2. за спливом строків давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності.

Що стосується доводів касаційного подання, то відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки у межах пред'явленого їм обвинувачення.

Як видно з постанови суду, органами досудового слідства ОСОБА_2. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 191 КК України і суд, відповідно до пред'явленого йому обвинувачення, що не змінювалося прокурором у судовому засіданні, на підставі ст. 49 КК України звільнив ОСОБА_2. від кримінальної відповідальності.

Оскільки суд розглядає справу тільки у межах пред'явленого особі обвинувачення і не вправі змінити його на більш тяжке з власної ініціативи, а прокурор не порушував такого питання, вимоги прокурора в касаційному поданні про необхідність скасування судового рішення щодо ОСОБА_2. з метою зміни обвинувачення на більш тяжкий злочин, не можна вважати такими, що грунтуються на вимогах закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу представника цивільного позивача ОСОБА_1 визнати такою, що не підлягає розгляду.

Касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м.Харкова від 25 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.