Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої і апеляційної інстанцій на вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 4 червня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянина України,

раніше не судимого,

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

громадянку України,

раніше не судиму,

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

громадянку України,

раніше не судиму,

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_5 народження,

громадянку України,

раніше не судиму,

засуджено

- за ч.1 ст. 367 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 1 000 грн. кожного.

За ч.4 ст. 190 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 виправдано за відсутністю складу злочину.

На підставі ч.4 ст. 74 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звільнено від призначеного покарання.

На підставі ч. 3 ст. 88 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано такими, що не мають судимості.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2007 року вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнані винними і засуджені за вчинення злочину за таких обставин.

В період 2002-2003 років ОСОБА_1, працюючи сільським головою с. Поляниця Яремчанського району Івано-Франківської області, будучи службовою особою, вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що виразилось в тому, що знаючи про те, що землі Поляницької сільської ради площею 46.142 га, які згідно рішень виконкому сільради були вилучені з користування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу за його згодою і у встановленому законом порядку не були відведені в межі с. Поляниця, допустив винесення заяв громадян про виділення їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків на розгляд виконкому сільради, яким були надані земельні ділянки для будівництва і в приватну власність відповідними рішеннями виконкому.

Крім того, ОСОБА_1, будучи головою тендерного комітету, при проведенні тендеру на будівництво загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с.Поляниця, в порушення вимог Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000 р. (1490-14) , допустив проведення 21.07.2004р. тендеру по підряду будівництва школи не опублікувавши оголошення про його проведення у "Віснику державних закупівель".

Зазначеними діями ОСОБА_1 спричинив істотну шкоду Поляницькій сільській раді у виді підриву її авторитету.

ОСОБА_2 в період 2002-2003 років, працюючи спеціалістом І категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, будучи службовою особою, вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що виразилось в тому, що знаючи про те, що землі Поляницької сільської ради площею 46.142 га, які згідно рішень виконкому сільради були вилучені з користування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу за його згодою і у встановленому законом порядку не були відведені в межі с. Поляниця, отримавши заяви громадян про виділення їм земельних ділянок для будівництва житлових будинків готував проекти рішень виконкому, які виносились на розгляд виконкому і рішеннями якого громадянам були надані земельні ділянки для будівництва і в приватну власність, спричинивши своїми діями істотну шкоду Поляницькій сільській раді у виді підриву її авторитету, як органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_3, працюючи начальником Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, будучи службовою особою, вчинила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них. Так не переконавшись в тому, що землі Поляницької сільської ради площею 46.142 га, які згідно рішень виконкому сільради були вилучені з користування Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу за його згодою і у встановленому законом порядку не були відведені в межі с. Поляниця, погоджувала матеріали технічної документації, видавала та реєструвала державні акти на право приватної власності громадян на ці землі, складала і видавала висновки про погодження і передачу їм в приватну власність для будівництва житлових будинків земельні ділянки площею 0.75 га, спричинивши Яремчанському міському управлінню земельних ресурсів істотну шкоду у виді підриву його авторитету.

ОСОБА_4, працюючи головним бухгалтером Поляницької сільської ради, будучи службовою особою і секретарем тендерного комітету по організації і проведення торгів на закупівлю товарів, вчинила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, допустила проведення 21.07.2004р. тендеру по підряду будівництва загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Поляниця без опублікування про його проведення у "Віснику державних закупівель", спричинивши істотну шкоду Поляницькій сільській раді у виді підриву її авторитету, як органу місцевого самоврядування.

ОСОБА_5, працюючи начальником відділення державного казначейства в м. Яремча Івано-Франківської області, будучи службовою особою, вчинила службову недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, не переконалась в законності проведення 21.07.2004р. засідання тендерного комітету по організації і проведенню тендеру на будівництво загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів в с. Поляниця, перерахувала із рахунку Поляницької сільської ради на рахунок УПП "Сантехбудмеханізація" 505 000грн., спричинивши істотну шкоду відділенню державного казначейства м. Яремча у виді підриву його автори тету.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої і апеляційної інстанцій, просить вирок і ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю судового слідства, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину і особам засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що належний аналіз доказів у справі дає підстави кваліфікувати дії засуджених за статтями КК України (2341-14) , за якими їм було пред'явлено обвинувачення. Вважає, що суд безпідставно виправдав ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Крім того, суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 357, ч.2 ст. 366 КК України, дії ОСОБА_2 з ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України, дії ОСОБА_4 з ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, дії ОСОБА_3 з ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, дії ОСОБА_5 з ч.2 ст. 364 КК України, на ч.1 ст. 367 КК України. При призначенні покарання засудженим за ч.1 ст. 367 КК України суд не призначив їм додаткове покарання, передбачене цим законом. Також вважає, що суд необґрунтовано звільнив засуджених від відбування призначеного покарання на підставі ч.4 ст. 74 КК України. Стверджує, що ухвалою апеляційного суду безпідставно відмовлено в прийнятті його доповнень до апеляції, при цьому апеляційний суд не дав належної оцінки зібраним органом досудового слідства доказам вини засуджених.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно із матеріалів справи, органами досудового слідства, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 365, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364,ч.2 ст. 357, ч.2 ст. 366 КК України (т.10,а.с.281-284), ОСОБА_2 обвинувачувався за ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України (т.10,а.с.285); ОСОБА_3 обвинувачувалась за ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України (т.10,а.с.286); ОСОБА_4 обвинувачувалась за ч.4 ст. 190,ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України (т.10,а.с.289); ОСОБА_5 обвинувачувалась за ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 КК України (т.10,а.с.290).

Виправдовуючи засуджених за ч. 4 ст. 190 КК України і перекваліфіковуючи інші їх дії на ч. 1 ст. 367 КК України, суд послався на те, що ОСОБА_1 під час прийняття сесією рішення від 16.04.2002р. про делегування своїх повноважень виконкому в частині вилучення і надання земельних ділянок порушень не допустив і що домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вирішення земельних питань не було. Крім того суд зазначив, що складання і видача незаконних рішень виконавчого комітету про вилучення земель з користування Поляницького лісгоспу не відповідає дійсності, оскільки вилучення земель було проведено за згодою лісгоспу.

Суд також у вироку вказав, що хоча тендер на будівництво школи було проведено з порушеннями вимог Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22.02.2000р. (1490-14) , оскільки не було опубліковано оголошення про його проведення у "Віснику державних закупівель", але в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 це зробили умисно з метою заволодіння коштами сільської ради в сумі 505 000 грн.

Щодо обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 357 КК України суд зазначив, що воно не знайшло свого підтвердження як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні, оскільки ОСОБА_1 своїм розпорядженням від 24.09.2004р. відсторонив себе від виконання своїх обов'язків і їх виконання поклав на секретаря сільради ОСОБА_12, а 21.01.2005р. ці обов'язки з останньої зняв, що не суперечить вимогам ст. 42, 79 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

Так, із висновку судово-земельної експертизи від 11.03.2005р. вбачається, що при вилученні Поляницькою сільською радою цієї землі, також зміні її цільового призначення і передачі земельних ділянок в приватну власність конкретним громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків, були допущені порушення п. "є" ст. 12 і п.3 ст. 186, ст.ст. 188, 189 Земельного кодексу України, п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 20, 118, 123, 149, 151 Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, тобто порушено порядок і процедуру вилучення, надання земельних ділянок громадянам та зміни цільового призначення земель.(т.9,а.с.126-128).

Відповідно до ст. 42 Лісового кодексу України переведення лісових земель до нелісових можливе лише для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Як видно із листа сільського голови ОСОБА_1 на ім'я начальника управління лісового господарства в Івано-Франківській області він просив погодити переведення лісових земель до нелісових з метою використання в спортивних і туристичних цілях. Для цих цілей назване управління лісового господарства і дало згоду (т. 2 а. с. 115,116). Тому колегія суддів не може погодитись з висновками суду про те, що виділення земельних ділянок під забудову, а не для спортивних і туристичних цілей, є правомірним, а в діях посадових осіб, відповідальних за це -службова недбалість.

Суд не спростував висновку експертизи про те, що рішенням сесії Поляницької сільради від 16 квітня 2002 року виконкому Поляницької сільради Яремчанської міськради надано повноваження розглядати земельні питання і приймати відповідні рішення, в порушення ст. 12 Земельного Кодексу України та п. 34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", чим порушено виключні повноваження сесії сільради в галузі земельних відносин.(т.9,а.с.127).

Тому, висновки суду про те, що зазначене рішення про делегування Поляницькою сільрадою своїх повноважень виконкому є правомірним і відповідає вимогам ст.ст.33,34 зазначеного закону є необґрунтованими.

Відповідно до п.4 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Суд не дав оцінки показанням свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на досудовому слідстві про те, що факт передачі землі повинен бути оформлений актом прийому - передачі, крім того, вони підтвердили, що держлісгосп є постійним користувачем землі і без погодження з Івано-Франківським обласним управлінням лісового господарства не вправі розпоряджатись землею наданою в користування і безоплатно передавати її в приватну власність, здавати в оренду, відчужувати, що вилучення землі з Ворохтянського ДЛГ, зміна її цільового призначення проводилась посадовими особами сільради самовільно, без оформлення відповідних документів про передачу сільській раді землі і винесення в натурі межі с. Поляниця та без погодження цього питання із обласним управлінням лісового господарства та іншими органами, які такого дозволу не надали. Рішення Поляницької сільради про вилучення і зміну цільового призначення землі до лісгоспу не направлялися (т.3,а.с.4-6,а.с.2-3,т.10,а.с.106-107,т.3 а.с.143,169).

Не дано оцінки висновку експертизи про те, що усі рішення виконкому про безоплатне надання земельних ділянок у власність громадянам під будівництво індивідуальних житлових будинків на вилучених землях, не відповідають генеральному плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради 30.01.2001р.(т.9, а.с.128), видача державних актів на право приватної власності на земельні ділянки Поляницького лісництва проведена в порушення вимог ст. 121 Земельного кодексу України і не відповідає вимогам Інструкції про порядок складання, видачуё реєстрацію і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку від 4.05.1999р..(т.9, а.с.129).

Не є переконливими висновки суду про те, що ОСОБА_1 допустив недбалість при проведенні тендеру на будівництво школи, оскільки не опублікував оголошення про його проведення у "Віснику державних закупівель".

Так, із показань свідка ОСОБА_10 на досудовому слідстві, видно, що йому не відомо про проведення тендеру, участі у тендері не брав, документів про його проведення та запрошення на тендер для участі не отримував( т.9,а.с.35-36).

Свідок ОСОБА_11 на досудовому слідстві підтвердив, що заявка на участь у тендері подавалась, але за яких обставин і де проводився тендер йому не відомо, кошти перераховано в сумі 505 000 грн., які були використані на потреби підприємства, роботи розпочаті по будівництво школи не були (т.7.а.с.107-111,133-135).

При перевірці судом обвинувачення у перевищенні влади не враховано показання свідка ОСОБА_12, яка підтвердила, що 21.01.2005р. ОСОБА_1, будучи відсторонений постановою прокуратури області від 23.09.2004р. від обов'язків голови сільради, зайшов до неї в кабінет, і взяв зі стола кутовий штамп і печатку, якими вона завіряла документи, і цього ж дня він своїм розпорядженням зняв з неї обов'язки сільського голови (т.1а.с.130, т.3,а.с.12-14,134, т.5 а.с.184, т.9 а.с.10-12, т.6 а.с.218).

Визнаючи розпорядження голови сільської ради с. Поляниця від 21.01.2005р. про відсторонення ОСОБА_12 від обов'язків голови, правильним, суд не навів переконливих мотивів законності такого рішення ОСОБА_1 Як видно із матеріалів справи, він як голова Поляницької сільської ради був відсторонений від своїх обов'язків на період досудового і судового слідства у кримінальній справі щодо нього, на підставі постанови прокуратури Івано-Франківської області від 23.09.2004р.

Таким чином висновки суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 190 КК України є передчасними і не вмотивованими. Оскільки його дії тісно пов'язані з діями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то висновки суду щодо перекваліфікації і їх дій на ч.1 ст. 367 КК України теж є передчасними.

Крім того, вирок в мотивувальній частині виправдання за ч.4 ст. 190 КК України не відповідає вимогам ч.4 ст. 334 КПК України, оскільки суд не навів жодних мотивів щодо виправдання ОСОБА_5 за ч.4 ст. 190 КК України.

Апеляційний суд перевіряючи справу не виправив помилки суду першої інстанції, не дав відповіді на доводи касаційного подання і залишив вирок без зміни.

Оскільки, ні суд першої інстанції, а ні апеляційний суд, не дали належної оцінки наявним у справі доказам, обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 в повному обсязі не спростовано, вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд у зв'язку з порушенням судом вимог ст. 22 КПК України.

При новому розгляді справи суду слід ретельно дослідити зазначені вище обставини, дати належну оцінку усім доказам у справі в їх сукупності, дотриматись вимог кримінально-процесуального закону і в залежності від встановленого прийняти законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої і апеляційної інстанцій, задовольнити.

Вирок Галицького районного суду Івано-Франківської області від 4 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 6 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.