Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

захисника ОСОБА_1.

і потерпілого ОСОБА_2.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2. на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2008 року,

вироком Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий,

що не судився,

був засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. від відбування основного покарання було звільнено з наданням трирічного іспитового строку та з покладенням відповідно до ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, періодично з'являтись у цей орган для реєстрації та повідомляти його про зміну місця проживання і роботи.

Цим вироком постановлено стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2. 1646 гривень 75 копійок майнової та 100 тисяч гривень моральної шкоди.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним і засуджено за те, що він 11 липня 2007 року приблизно о 7-ій годині 50 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи автомобілем "Судзукі Гранд Вітара", державний номер НОМЕР_1 і рухаючись у м. Києві по вулиці Милославській у напрямку вулиці Бальзака порушив п.п. 12.4, 2.9 "а", 2.1 "а", "б", 4.7, 11.4, 18.1, 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого біля будинку № 39/48 на пішохідному переході перехрестя вулиць Милославської і Радунської вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_4, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Розглядаючи справу ОСОБА_3 за апеляцією потерпілого ОСОБА_2., суд апеляційної інстанції 11 березня 2008 року постановив свій вирок, яким вирок Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року щодо ОСОБА_3 в частині призначення покарання скасував і призначив йому за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цим вироком запобіжний захід ОСОБА_3 з підписки про невиїзд з постійного місця проживання замінено на утримання під вартою із взяттям його під варту із зали суду.

У решті вирок щодо ОСОБА_3. залишено без зміни.

На вирок апеляційного суду подані касаційне подання прокурора і касаційна скарга потерпілого, в яких:

- прокурор просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Своє прохання вмотивовує тим, що мотивувальна частина вироку містить суперечності, які полягають у тому, що обґрунтовуючи необхідність скасування вироку місцевого суду, апеляційний суд у своєму судовому рішенні пославсь на те, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України не врахував тієї обставини, що після вчинення дорожньо-транспортної пригоди він з місця події намагався втекти і в такий спосіб уникнути слідства та суду, внаслідок чого настали тяжкі наслідки - смерть молодої людини. Таке обґрунтування, на думку касатора, зумовлювало необхідність притягнення засудженого до кримінальної відповідальності ще й за ст. 135 КК України або ж за ст. 136 цього ж Кодексу, в зв'язку з чим ставиться під сумнів законність вироку, яким ОСОБА_3 засуджено лише за ч. 2 ст. 286 КК України;

- потерпілий ОСОБА_2. також просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що суд призначив ОСОБА_3 покарання, яке є м'яким. Крім того, касатор не погоджується з рішенням суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди, вважаючи розмір відшкодування заниженим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання і касаційної скарги потерпілого, заперечення на них захисника ОСОБА_1, який просив судове рішення залишити без задоволення, потерпілого ОСОБА_2 про підтримання доводів касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах апеляції.

Як видно зі змісту апеляції потерпілого ОСОБА_2 ним оскаржувався вирок місцевого суду лише в частині застосування ст. 75 КК України, тобто оспорювались законність і обґрунтованість судового рішення в частині звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, яке йому було призначено у виді позбавлення волі строком на п'ять років. Вид і розмір призначеного ОСОБА_3 як основного так і додаткового покарань апелянтом не оспорювались. Не ставилось питання про суворість призначеного засудженому покарання іншими учасниками процесу, в т.ч. і самим ОСОБА_3

Отже, за обставин, коли був відсутнім апеляційний привід для зміни призначеного ОСОБА_3 основного покарання, суд апеляційної інстанції не вправі був з власної ініціативи втручатись у вирішення цього питання, бо таким чином виходив за межі апеляції потерпілого.

Таке порушення ч. 1 ст. 365 КПК України є істотним, оскільки перешкодило суду постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 367 КПК України є підставою для його скасування і направлення справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді справи за умови підтвердження пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення суду необхідно призначити йому таке основне покарання, яке відповідало б ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу і було б необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, бо призначене за цим вироком покарання є несправедливим унаслідок м'якості, про що обґрунтовано стверджує в касаційній скарзі потерпілий.

Скасовуючи вирок у частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд апеляційної інстанції як на підставу обґрунтованості прийняття такого рішення пославсь на те, що до ОСОБА_3 таке покарання застосовуватись не могло, бо він такого права не мав. Таке посилання суду не узгоджується з матеріалами справи, на 236-му аркуші якої міститься ксерофотокопія посвідчення водія на ім'я засудженого. З огляду на таку обставину, суду апеляційної інстанції необхідно обговорити питання про обґрунтованість призначення судом першої інстанції зазначеного вище додаткового покарання, врахувавши при цьому, зокрема, те, що ОСОБА_3 керував автомобілем і вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння.

Підлягають додатковій перевірці при апеляційному розгляді справи й доводи потерпілого про занижений розмір стягнення морального відшкодування. При цьому суду необхідно, виходячи із положень ч. 4 ст. 1187 ЦК України, обговорити питання про необхідність притягнення до справи як співвідповідача володільця транспортного засобу, який, як видно із матеріалів справи і, зокрема, із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5. за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, своєю недбалістю сприяв неправомірному заволодінню автомобілем ОСОБА_3 (а.с. 220-222).

Що ж стосується доводів касаційного подання щодо неналежного обґрунтування судом апеляційної інстанції підстави для скасування вироку місцевого суду, то вони є обґрунтованими з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи слідчий постановою від 5.10.2007 року відмовив у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_3 за ст. 135 КК України за відсутністю в його діях складу злочину (а.с. 231).

З огляду на це, суду апеляційної інстанції необхідно обговорити можливість і доцільність посилання на те, що (дослівно) "після вчинення ДТП ОСОБА_3. намагався втекти з місця пригоди і таким чином уникнути слідства та суду, внаслідок чого настали тяжкі наслідки - смерть людини" як на обставину, що унеможливлювала застосування ст. 75 КК України.

Враховуючи те, що диспозиція ст. 286 КК України є бланкетною, при розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно обговорити питання про те, чи знаходяться в причинному зв'язку інкриміновані ОСОБА_3 порушення п.п. 2.1 "а", "б", 4.7 Правил дорожнього руху з наслідками, що наступили, і в залежності від установленого прийняти відповідне рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2. задовольнити.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 11 березня 2008 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.