Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1, на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 17 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2007 року.

Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень.

Як визнав встановленим суд, 1 червня 2006 року близько 0 годин

50 хвилин ОСОБА_1. біля кафе "Українка" в м. Рубіжне, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, завдав два удари металевим предметом по лобовому склу автомобіля АЗЛК державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2., чим заподіяв йому матеріальну шкоду в сумі 180 гривень. Коли ОСОБА_2. намагався зупинити його, ОСОБА_1. завдав йому два удари цим же предметом по лівій руці, в результаті яких той отримав легкі тілесні ушкодження.

Цим вироком засуджено також ОСОБА_3., вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржується і щодо нього не внесено касаційного подання.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 14 вересня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. вважає, що у справі допущена неповнота та однобічність досудового і судового слідства, клопотання про виклик в судове засідання потерпілого та свідків судом проігноровані. Також суд не прийняв до уваги прохання потерпілого не притягувати ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, оскільки вони примирились і він відшкодував завдану шкоду. Крім того, зазначає, що суд об'єднав в одне провадження зовсім не пов'язані між собою кримінальні справи. Твердить про те, що суд мав всі підстави звільнити його від покарання, а тому просить вирок змінити та звільнити його від покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про відмову в задоволенні касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності

ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом і детально викладеними у вироку доказами.

Доводи ОСОБА_1 про однобічність і неповноту судового слідства є непереконливими і спростовуються матеріалами справи.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні хуліганських дій, суд послався на його показання, в яких він повністю визнав свою вину та які узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8.

За таких обставин і, враховуючи ті дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз про характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_4, суд мав підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1. вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про звільнення його від покарання були предметом розгляду суду першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними. При цьому судом враховано, що ініціатором конфлікту виступив засуджений, під час якого завдав потерпілому тілесних ушкоджень, хоча в цьому не було потреби, після вчинення хуліганський дій зник з місця події, а також те, що ОСОБА_1. не зайнятий суспільно-корисною працею.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1. призначено відповідно до вимог статей 65- 67 КК України, а підстав звільнити його від призначеного покарання колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.