Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Короткевича М.Є

суддів – Школярова В.Ф., Ковтюк Є.І.

з участю прокурора – Пересунька С.В.

розглянула в судовому засіданні 18 січня 2011 року у м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області.

Вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 січня 2010 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, судимого вироком Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2009 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік обмеження волі і звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків йому остаточно визначено 6 років 3 місяці позбавлення волі;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, несудимого,

засуджено за ч. 1 ст. 396 КК України на 1 рік 5 місяців обмеження волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

Засуджених визнано винними у вчиненні ними у стані алкогольного сп’яніння таких злочинів.

ІНФОРМАЦІЯ_3 приблизно о 19 год. ОСОБА_1 на подвір’ї будинку АДРЕСА_1 попросив у ОСОБА_3 20 грн. для придбання спиртних напоїв. Коли ОСОБА_3 відмовився дати гроші, то ОСОБА_1 на ґрунті особистої неприязні руками та ногами побив ОСОБА_3, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження, від яких через годину настала смерть потерпілого.

ОСОБА_2, який був присутнім при нанесенні ОСОБА_1 таких тілесних ушкоджень потерпілому, приховав цю інформацію від працівників міліції, котрі ІНФОРМАЦІЯ_3 прибули на місце злочину, повідомивши їх, що ОСОБА_3 помер унаслідок зловживання спиртними напоями. Більше того, ОСОБА_2 заховав належні ОСОБА_1 джинси, на яких залишилися сліди крові.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд допустив порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильно застосував до засуджених кримінальний закон, оскільки невірно перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 396 КК України, безпідставно виключив із пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення ч. 4 ст. 187 КК України і призначив обом засудженим надто м ’ яке покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи. Просить скасувати вирок щодо обох засуджених і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню на наступних підставах.

Як убачається із матеріалів справи, органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувалися в умисному заподіянні групою осіб тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, що спричинило смерть останнього, а ОСОБА_1 ще й у розбійному нападі, спрямованому на заволодіння чужим майном, поєднаному із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Під час судового розгляду справи до закінчення судового слідства прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, постановою від 28 грудня 2009 року змінив обвинувачення ОСОБА_1, сформулювавши його таким чином: ОСОБА_1 умисно, групою осіб заподіяв ОСОБА_3 тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть, а ОСОБА_2 прокурор сформулював нове обвинувачення – у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого злочину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 277 КПК України, прокурор, прийшовши до переконання, що пред’явлене особі обвинувачення потрібно змінити, виносить постанову, в якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви прийнятого рішення.

Як убачається зі змісту постанови про зміну обвинувачення в суді, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, групою осіб, при цьому в постанові зазначено, що ОСОБА_2 цього злочину не чинив. Ураховуючи цю обставину та зміст постанови, виникає питання, чи була така постанова зрозуміла потерпілому щодо перекваліфікації дій обвинуваченого, оскільки вона має стислий зміст без обґрунтування мотивів прийнятого рішення.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 277 КПК України, якщо в постанові прокурора ставиться питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, чи про зменшення обсягу обвинувачення, то суд роз’яснює потерпілому та його представнику їх право підтримувати обвинувачення у раніше пред’явленому обсязі.

Як убачається з постанови про зміну обвинувачення та протоколу судового засідання, цих вимог закону, передбачених ч. 3, ч. 4 ст. 277 КПК України, не було дотримано. Суть зміни в суді обвинувачення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_4 не роз’яснено. Роз’яснено, що він має право обвинувачувати підсудних за ст. 125 КК України, але не зазначено підстави такого обвинувачення. Після оголошення прокурором постанови про зміну обвинувачення розгляд справи було відкладено на 30 грудня 2009 року. 30 грудня 2009 року о 15 годині головуючий оголосив судове засідання продовженим та з’ясував думку підсудних щодо зміни обвинувачення, але думку потерпілого з цього приводу з’ясовано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи в суді при зміні обвинувачення щодо підсудних ОСОБА_1 і ОСОБА_2 були істотно порушені процесуальні права потерпілого ОСОБА_4.

Також обґрунтованим є касаційне подання прокурора щодо надмірної м’якості призначеного ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання, оскільки воно дійсно не відповідає тяжкості скоєного злочину й особам засуджених. Окрім наведених вище обставин, суд залишив без уваги те, що ОСОБА_1 скоїв умисний тяжкий злочин у період іспитового строку, що був установлений цим же судом у зв’язку із засудженням його за вчинення умисного злочину. Крім того, всупереч вимогам ст. 69 КК України, суд не вказав, яким чином наведені у вироку обставини, що пом’якшують покарання, вплинули та ступінь тяжкості вчиненого злочину, і належним чином не вмотивував свого рішення про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

За таких обставин касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а вирок – скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України та абз. 1 п. 2 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року (2453-17) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 січня 2010 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.