Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 та касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на постановлені щодо ОСОБА_5 судові рішення.

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого:

1. 23.06.1999р. за ст. 144 ч. 2 КК України

на 5 років позбавлення волі;

2. 18.02.2000р. за ст. ст. 144 ч. 3, 142 ч. 2, 42 ч. 1

КК України на 10 років позбавлення волі, -

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_6, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2009 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 22 січня 2009 року, приблизно о 12 годині 10 хвилин, під час перерви, оголошеної судовою колегією Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, в судовому засіданні, що проводилося в актовому залі Керченського ГУ ДУ України в Криму, розташованому по вул. Леніна, 8 у м. Керчі, діючи в групі з ОСОБА_6, перебуваючи з іншими підсудними за металевою огорожею, в присутності громадян, умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося насильством, підійшли до ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_5 повалив на підлогу ОСОБА_7 та завдав йому декілька ударів кулаками в голову, спричинивши легкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завдали декілька ударів кулаками у голову ОСОБА_8, спричинивши легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 стверджує, що завдав ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень на ґрунті особистих неприязних стосунків, а не з хуліганських спонукань, під час перерви в судовому засіданні, що не перешкодило його продовженню, посилається на неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того зазначає, що остаточне покарання йому мали призначити за сукупністю вироків та зарахувати відбуту частину покарання за попереднім вироком. Просить, як убачається зі змісту скарги, вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу закрити на підставі ч. 1 ст. 6 п. п. 1, 2 КПК України.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону - непризначення ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю вироків, просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, просив його задовольнити, а касаційну скаргу задовольнити частково, перевіривши матеріали справи та доводи касаційних подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга – частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, злочин, вчинений ОСОБА_5 22 січня 2009 року, за скоєння якого його засуджено оскаржуваним вироком, було вчинено до повного відбуття покарання за вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2000 року, який сплинув лише 4 березня 2009 року.

Виходячи з цього, суд неправильно застосував кримінальний закон, оскільки необхідно було призначити ОСОБА_5 остаточне покарання відповідно до вимог ст. 71 КК України - за сукупністю вироків.

Ця вимога закону виконана не була. Тому вирок та ухвала щодо ОСОБА_5 підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене, відповідно до здобутих по справі доказів перевірити доводи, викладені в касаційній скарзі ОСОБА_5 щодо необґрунтованості його засудження і, у разі, якщо місцевий суд дійде висновку щодо доведеності вини ОСОБА_5, призначити йому покарання у відповідності до вимог закону.

Оскільки обвинувачення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 невід’ємно пов’язані між собою, судові рішення і щодо останнього підлягають скасуванню в порядку ст. 395 КПК України з направленням справи на новий судовий розгляд.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2096 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 серпня 2009 року щодо ОСОБА_5 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.