Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6

Вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Новомиргорода Кіровоградської області, мешканця села Каніж Новомиргородського району Кіровоградської області, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки.

Вироком апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2009 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 в частині призначення йому покарання скасовано.

Постановлено вважати ОСОБА_6 засудженим:

- за ч. 3 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань строком на два роки та з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань строком на два роки та з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави судові витрати в сумі 600,96 гривень.

У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, будучи службовою особою – молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки Кіровоградської виправної колонії № 6 УДДУПВП в Кіровоградській області, зловживаючи службовим становищем, з корисливих мотивів, переміщав на територію виправної колонії для збуту у місця позбавлення волі наркотичні засоби, чим спричинив істотну шкоду державним інтересам у виді підриву престижу представника влади, дезорганізації нормальної, встановленої нормативно-правовими актами, роботи кримінально-виконавчої установи.

Так, 6 вересня 2008 року приблизно о 18-й годині ОСОБА_6 з метою придбання наркотичних засобів та збуту їх у місця позбавлення волі на вулиці В. Пермській у місті Кіровограді, незаконно придбав у невстановленої слідством особи наркотичні засоби – канабіс (маріхуану), вагою у перерахунку на суху речовину 70,988 г та макову солому вагою у сухому виді 25,924 г, що знаходились у трьох поліетиленових пакетах, які на маршрутному таксі перевіз до місця свого мешкання, де зберігав з метою збуту у місця позбавлення волі.

7 вересня 2008 року ОСОБА_6 незаконно перевіз ці наркотичні засоби до Кіровоградської виправної колонії № 6, де, зловживаючи владою та службовим становищем, безперешкодно, незаконно переніс їх через контрольно-пропускний пункт на територію виправної колонії з метою збуту.

У своїй касаційній скарзі засуджений зазначає, що на його думку, апеляційний суд не мав права погіршити його становище, призначивши більш суворе покарання, ніж те, яке було призначено судом першої інстанції.

Крім того, ОСОБА_6 вважає призначене йому апеляційним судом покарання надмірно суворим та просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

У касаційній скарзі захисника ОСОБА_5 та доповненнях до неї йдеться про недоведеність обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено та надмірну суворість призначеного засудженому покарання. Твердить захисник і про необґрунтоване стягнення із засудженого судових витрат, які він відшкодував ще в 2008 році.

Захисник просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 змінити та призначити засудженому покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; пояснення ОСОБА_6 та його захисника на підтримку поданих касаційних скарг; думку прокурора, який просив касаційні скарги задовольнити частково; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_6 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і є обґрунтованим.

Так, ОСОБА_6 як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні повністю визнав себе винним у вчиненні інкримінованих йому злочинів та дав детальні показання щодо їх вчинення.

Оскільки фактичні обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорювались, інші докази відповідно до вимог ст. 299 КПК України стосовно цих обставин суд не досліджував.

Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст. 307 та ч.3 ст. 364 КК України кваліфіковано правильно, а цивільний позов розв’язано відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Обґрунтованим є також висновок апеляційного суду про безпідставність звільнення судом першої інстанції ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Разом із тим, призначаючи винному покарання за вчинені злочини, апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Так, відповідно до вимог ст. 400 КПК України посилення покарання або застосування закону про більш тяжкий злочин при новому розгляді справи судом першої інстанції або апеляційним судом допускається тільки за умови, що вирок було скасовано за м’якістю покарання або у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин за поданням прокурора або за скаргою потерпілого чи його, представника, а також коли при новому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Як видно з матеріалів справи, вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 січня 2009 року ОСОБА_6 був засуджений за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки позбавлення волі; за ч.3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – на п’ять років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади, а на підставі ч.1 ст. 70 КК України – на п’ять років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України.

За апеляцією прокурора 26 травня 2009 року апеляційний суд Кіровоградської області скасував вирок суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_6 ст. 75 КК України та призначив йому покарання: за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – три роки позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст. 364 КК України – п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України апеляційний суд засудив ОСОБА_6 на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади строком на два роки.

За касаційними скаргами захисників засудженого ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 20 серпня 2009 року зазначений вирок апеляційного суду був скасований з направленням справи на новий апеляційний розгляд у зв’язку з тим, що апеляційний суд, не скасувавши вирок суду першої інстанції в частині застосування до ОСОБА_6 ст. 69 КК України, призначив йому за ч.3 ст. 364 КК України додаткове покарання.

Незважаючи на те, що на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 26 травня 2009 року касаційного подання прокурором внесено не було, а вирок скасовано за касаційними скаргами захисників засудженого, при новому розгляді справи, на порушення вимог ст. 400 КПК України, апеляційний суд посилив ОСОБА_6 покарання, оскільки скасував вирок суду першої інстанції не лише в частині звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, а й в частині застосування ст. 69 КК України, відповідно до якої місцевий суд не призначив винному додаткових покарань, передбачених у санкціях ч.2 ст. 307 та ч.3 ст. 364 КК України, та прийняв рішення про конфіскацію майна засудженого і позбавлення його права обіймати певні посади.

Отже, призначення апеляційним судом ОСОБА_6 додаткових покарань суперечить вимогам ст. 400 КПК України, а тому рішення суду про конфіскацію майна засудженого та позбавлення права обіймати посади в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань строком на два роки підлягає виключенню з вироку.

Крім того, як видно з матеріалів справи, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про призначення ОСОБА_6 більш м’якого основного покарання, ніж передбачено законом, за ч.2 ст. 307 КК України. При цьому суд врахував щире каяття винного, його активне сприяння розкриттю злочинів, дані про його особу.

У той же час вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 не містить обґрунтування того, чому обставини, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, не є такими, що дають підстави для призначення винному основного покарання із застосуванням ст. 69 КК України за злочин, передбачений ч.3 ст. 364 КК України.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне пом’якшити ОСОБА_6 основне покарання за ч.3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 22 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_6 змінити, виключивши з нього призначення засудженому за ч.3 ст. 364 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна та позбавлення права обіймати посади в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань строком на два роки, а за ч.2 ст. 307 КК України – додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Пом’якшити ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі та на підставі ч.1 ст. 70 КК України вважати його засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 та ч.3 ст. 364 КК України, на три роки шість місяців позбавлення волі.