Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 17 липня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2007 року.

Зазначеною ухвалою дії

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

перекваліфіковано з ч. 1 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 190 КК України і провадження у кримінальній справі закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в її діях складу.

На підставі ч. 2 ст. 97, ст. 105 КК України ОСОБА_1. передана під нагляд батькам - матері ОСОБА_2. строком на 1 рік.

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 2 серпня 2007 року ухвалу залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що 2 березня 2007 року, перебуваючи в примішенні машинобудівного коледжу (м. Суми, пр. Шевченка, 17) таємно викрала мобільний телефон, який належав ОСОБА_3, вартістю 786 грн..

Суд, розглянувши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, і перекваліфікував її дії на ч. 1 ст. 190 КК України. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за даною нормою закону, суд закрив провадження по справі на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та застосував до неї примусові заходи виховного характеру.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень у зв'язку, на думку автора, з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та направлення справи на додаткове розслідування. Суд безпідставно закрив провадження на підставі п.2 ст. 6 КПК України і застосував до ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру, хоча необхідно було б справу повернути прокурору для складання постанови в порядку ст. 7-3 КПК України і направлення її до суду з клопотанням про застосування до ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру.

Заслухавши доповідача, прокурора, який перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1, котра не досягла віку, з якого можливе настання кримінальної відповідальності, вчинила суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України. Такі висновки суду у поданні не оспорюються.

Посилання у поданні на те, що суд незаконно закрив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 на підставі п. 2 ст. 6 КПК України та неправильно застосував до неї примусові заходи випраного характеру безпідставні з огляду на наступне.

Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185 КК України надійшла до суду з обвинувальним висновком. В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а в її діях є ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. На час вчинення цих дій ОСОБА_1 не досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до чинного законодавства, у разі, наявності в діях неповнолітнього ознак іншого, передбаченого Особливою частиною КК злочину, суб'єктом якого він за віком бути не може, суд згідно зі ст. 7-3 КПК України ухвалює рішення про закриття справи та застосовує до неповнолітнього примусовий захід виховного характеру.

За таких обставин, суд першої інстанції згідно ст. 7-3 КПК України ухвалив рішення про закриття справи та застосував до ОСОБА_1 примусовий захід виховного характеру на підставі ч. 2 ст. 97 КК України.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області залишити без задоволення.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 2 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.