Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2008 року

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Новоіванівка Шинуновського району Алтайського краю РФ, українця, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої ОСОБА_2. 3000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. З засудженого стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_1 засуджено за те, що 27 жовтня 2007 року близько 2 години ночі після вживання спиртних напоїв він прийшов до будинку АДРЕСА_1 Кіровоградської області, де під час сварки з ОСОБА_3. умисно з метою позбавлення життя завдав їй численних ударів ножем у грудну клітку. Від гострої крововтрати на фоні травматичного шоку настала смерть потерпілої на місці вчинення злочину.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати, справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема на те, що суд безпідставно не взяв до уваги докази, які підтверджують наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивство малолітньої дитини з особливою жорстокістю.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить пом`якшити йому покарання. При цьому висловлює незгоду з висновком судово-психіатричної експертизи відносно його психічного стану на момент вчинення злочину та із показаннями свідка ОСОБА_4, яку не було допитано в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Волошиної Т.Г., яка не підтримала касаційного подання і вважала, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_3. грунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні.

Так, сам ОСОБА_1 не заперечував, що саме він завдав ударів ножем ОСОБА_3, внаслідок чого вона померла.

Ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_2., ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_4.

Показанням ОСОБА_1 про те, що він захищався від нападу ОСОБА_3, яка намагалася завдати йому удари ножем, суд надав правильну оцінку у вироку і зазначив, що наявність у ОСОБА_3 ножа спростовується дослідженими в суді доказами, зокрема і показаннями ОСОБА_1 під час досудового слідства (т.1 а.с. 183-185, 186, 187). Із протоколу огляду, проведеного за участі засудженого, убачається, що біля ставка в с.Любівка знайдено ніж, яким він наносив удари потерпілій (т.1 а.с.36-37).

Згідно з протоколом огляду місця події 27 жовтня 2007 року біля будинку АДРЕСА_2 Кіровоградської області виявлено труп ОСОБА_3. із пораненнями на грудній клітці (т.1 а.с.20-35).

Висновком судово-медичної експертизи підтверджується наявність на трупі ОСОБА_3. 9 колото-різаних ран на передній та задній поверхні грудної клітки (т.1 а.с.91-92).

Згідно з висновком медико-криміналістичної експертизи тілесні ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_3, могли бути заподіяні ножем, наданим на експертизу (т.1 а.с.36-37).

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждав і не страждає, під час інкримінованого діяння у тимчасовому хворобливому стані не знаходився, тому обґрунтовано визнаний осудним.

Таким чином, дослідивши докази по справі і зробивши їх аналіз, суд правильно кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 115 КК України. Висновок суду про відсутність доказів на підтвердження умислу ОСОБА_1 на умисне вбивство малолітньої дитини з особливою жорстокістю є вмотивованим. Зокрема, суд послався на показання свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_2. - близьких родичів загиблої, які пояснили, що вона виглядала старшою ніж на 14 років. Тому ОСОБА_1 не міг усвідомлювати, що потерпіла ще не досягла цього віку. Також суд правильно дійшов висновку про відсутність достатніх даних про наявність у ОСОБА_1 бажання заподіяти ОСОБА_3 особливих страждань. За таких обставин доводи касаційного подання про неправильну кваліфікацію дій засудженого не можна визнати переконливими.

Покарання ОСОБА_1у призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, відповідає даним про його особу, ступеню тяжкості вчиненого злочину, всім обставинам справи. За своїм розміром воно не є максимальним згідно з санкцією ч.1 ст. 115 КК України. Тому підстав для його пом`якшення, як про це йдеться у касаційній скарзі засудженого, немає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 17 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого - без задоволення.