Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 жовтня 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 289 КК України на 3 роки обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 2 роки та покладено певні обов’язки.

Постановлено стягнути з засудженого судові витрати та вирішено долю речового доказу.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 13 січня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 засуджений за те, що він 20 серпня 2008 року близько 23-ї години, перебуваючи у кафе "Хатинка", розташованому у пров.Комунальному, 4-а у м.Луцьку, шляхом обману і зловживання довірою заволодів брелоком сигналізації та ключем від дверей та замка запалювання автомобіля "Тойота-Секвоя", 2004 року випуску, д.н.з.НОМЕР_1 (Каліфорнія), що належить ОСОБА_5, після чого незаконно заволодів названим автомобілем.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону в частині призначення покарання і його невідповідність тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Крім того, прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація дій засудженого не оспорюються в касаційному поданні.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину. За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та застосував ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням та поклавши на нього відповідні обов’язки.

Доводи касаційного подання про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, не знайшли свого підтвердження. Так, посилання в ухвалі на те, що ОСОБА_4 заволодів автомобілем саме з метою повернення йому боргу, не суперечить матеріалам справи. Зі змісту ухвали видно, що апеляційний суд навів мотиви на спростування доводів апеляції прокурора щодо необґрунтованого, на думку прокурора, звільнення засудженого від відбування покарання, належно мотивувавши своє рішення.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.