Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2008 року.

Вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 грудня 2007 року засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Кременчук Полтавської області, АДРЕСА_1, судимого вироком Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2002р. за ч. 2 ст. 185, 304 КК України з застосуванням ст. ст. 70, 71 КК України на чотири роки шість місяців позбавлення волі, звільненого з місця позбавлення волі 5 січня 2007 року по відбуттю строку покарання,

за ст. 395 КК України на шість місяців арешту, ч. 1 ст. 187 КК України на чотири роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2. призначено п'ять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_3. відповідно 480 грн. та 5000 грн.

Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2008 року за апеляцією прокурора зазначений вирок у частині кваліфікації дій ОСОБА_2. за ч. 2 ст. 186 КК України і призначення покарання скасовано, дії останнього кваліфіковано за ч. 2 ст. 187 КК України і призначено покарання за ст. 395 КК України шість місяців арешту, за ч. 2 ст. 187 КК України сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а остаточно за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України - сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

В решті вирок залишено без змін.

З урахуванням внесених у вирок суду першої інстанції змін ОСОБА_2. засуджено за вчинення таких злочинів.

При звільненні з місць позбавлення волі ОСОБА_2. постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2006 року встановлено адміністративний нагляд на строк 2 роки та передбачені законом обмеження, в тому числі заборонено вихід з будинку (квартири) з 21 до 5 години та зобов'язано періодично з'являтись для реєстрації в органи міліції. Однак ОСОБА_2. з 12 січня 2007 року з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце проживання у м. Кременчуці по АДРЕСА_2, не з'являвся на реєстрацію, чим порушив правила адміністративного нагляду.

20 лютого 2007 року о 14 годині 10 хвилин ОСОБА_2., у АДРЕСА_3 у м. Кременчуці напав на ОСОБА_3. і, погрожуючи з використанням ножа застосуванням насильства, небезпечного для її життя, заволодів мобільним телефоном вартістю 1310 грн. 64 коп. та грошима в сумі 480 грн.

8 травня 2007 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння у кварталі 274 в м. Кременчуці, ОСОБА_2., будучи особою, яка раніше вчинила розбій, напав на ОСОБА_4, повалив її на землю, завдав удари руками і ногами в різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження, та, погрожуючи зарізати, приставив їй до тіла предмет, який потерпіла сприйняла як ніж, і заволодів пакетом з комплектом постільної білизни вартістю 120 грн.

За змістом касаційної скарги захисник ОСОБА_1. стверджує, що висновки апеляційної інстанції про наявність в діях ОСОБА_2. по епізоду заволодіння майном ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, ґрунтуються на припущеннях, оскільки показання потерпілої щодо застосування засудженим погроз, небезпечних для її життя та здоров'я, не можна визнати об"єктивними, а іншими доказами вони не підтверджуються.

Тому просить змінити вирок апеляційного суду, дії ОСОБА_2. по епізодам заволодіння чужим майном перекваліфікувати з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 187 КК України і призначити більш м'яке покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу, прокурора, яка вважала вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо винуватості ОСОБА_2. у порушенні правил адміністративного нагляду, нападі на ОСОБА_3. з метою заволодіння її майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя потерпілої, грунтуються на доказах, зібраних та досліджених в установленому законом порядку, в тому числі показаннях самого засудженого, є законними й обґрунтованими, і в касаційній скарзі захисником не заперечуються.

Доводи скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_2. по епізоду заволодіння майном ОСОБА_4 спростовуються матеріалами справи.

Так, засуджений визнав, що, маючи намір заволодіти майном ОСОБА_4, наздогнав її, штовхнув та вирвав з її рук пакет, в якому була постільна білизна.

Потерпіла ОСОБА_4 пояснила в судовому засіданні, що ОСОБА_2. штовхнув її на землю, став бити руками і ногами в голову, обличчя. Коли ж вона змогла встати на ноги, він притиснув її до стіни і, приставивши до тіла твердий предмет, погрожуючи зарізати, став вимагати гроші. В цей час на першому поверсі будинку загорілось світло і злочинець утік, підібравши з землі пакет з постільною білизною, який вона випустила з рук, коли падала. З показань потерпілої вбачається, що, оскільки ОСОБА_2., приставивши до її тіла твердий предмет, погрожував позбавити її життя, вона вважала, що цим предметом є ніж і тому його погрози сприйняла реально.

Твердження в касаційній скарзі про те, що обвинувачення ОСОБА_2. в частині, що стосується застосування ним погроз, насильством, небезпечним для життя і здоров'я ОСОБА_4, не може ґрунтуватись лише на її показаннях, не випливає з вимог закону.

Аналіз показань потерпілої свідчить, що вони були послідовні. Дані, які б свідчили про особисту зацікавленість потерпілої у результатах справи, в матеріалах справи відсутні. Не наводить таких даних і захисник у касаційній скарзі.

Крім того, її свідчення щодо характеру застосованого засудженим насильства підтверджуються висновками судово-медичної експертизи про наявність у неї легких тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів голови і обличчя, саден та крововиливів суглобів, які утворились від дії тупих предметів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд обґрунтовано визнав показання потерпілої об"єктивними та достовірними і не погодився з висновком суду першої інстанції про неконкретність змісту висловлених засудженим потерпілій ОСОБА_4 погроз, а тому правильно розцінив дії ОСОБА_2. по цьому епізоду як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої.

Злочинні дії засудженого кваліфіковані правильно.

Призначене за ст. 395, ч. 2 ст. 187 КК України покарання відповідає степені тяжкості вчинених злочинів, особі засудженого і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 19 березня 2008 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.