Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2007 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 січня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судиму, -

засуджено:

- за ч. 4 ст. 191 КК України до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з господарсько-розпорядчими функціями строком на 1 рік 2 місяці;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з господарсько-розпорядчими функціями строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з господарсько-розпорядчими функціями строком на 1 рік 2 місяці.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на неї обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 п.п. 2, 4 КК України.

За ч. 3 ст. 365 КК України ОСОБА_1. виправдано на підставі ч. 1 ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. в частині її виправдання за ч. 3 ст. 365 КК України залишено без зміни, а в частині її засудження за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України скасовано, справу закрито на підставі ч. 1 ст. 6 п. 2 КПК України.

Згідно вироку суду ОСОБА_1. визнано винною в тому, що вона, відповідно до рішення зборів засновників від 2 березня 2001 року, в період з 2 березня 2001 року по 15 жовтня 2003 року працювала на посаді голови-директора ЗАТ "Обнова", заснованого акціонерами товариства "НИКО", яке передало устаткування для пошиття взуття, промислове приміщення, на загальну суму 139500 грн., в статутний фонд ЗАТ "Обнова", власника 97,3% акцій даного товариства.

ОСОБА_1. була посадовою особою, виконувала організаційно-розпорядчі і фінансово-господарські функції по керівництву всією діяльністю товариства, організації виробництва, складанню договорів, набору кадрів, ведення фінансової і бухгалтерської звітності, виконувала інші функції відповідно зі статутом товариства і наданих їй повноважень.

ОСОБА_1., працюючи на даній посаді вела також бухгалтерський і касовий облік фірми, в період 2002-2003 років, у порушення складених нею договорів № 3 від 18 травня 2002 року, № 6 від 21 березня 2003 року з центром зайнятості Ленінського району (ЦЗЛР) про працевлаштування безробітних ОСОБА_2. та ОСОБА_3, наказів ЗАТ "Обнова" № 9к від 3 червня 2002 року та № 5к від 25 березня 2003 року про прийняття їх на роботу, із сум перерахованих ЦЗЛР в ЗАТ "Обнова" дотаційних виплат на зарплату вказаних безробітних, не надала їм обумовлену роботу - "швачка верху взуття" і не виплачувала їм зарплату.

Так, у період з червня 2002 року по травень 2003 року ОСОБА_1., діючи умисно, із корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підроблення офіційних документів (платіжних відомостей, табелів, листів), наданих нею до ЦЗЛР, систематично, щомісячно привласнювала гроші - заробітну плату ОСОБА_2. в сумі 168 грн. 45 коп., перерахованих ЦЗЛР як дотаційні виплати працевлаштованим безробітним, і вчинила таким чином привласнення державного майна на суму 3147 грн. 28 коп.

Протягом березня - серпня 2003 року, ОСОБА_1. повторно, умисно, з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом підроблення офіційних документів (платіжних відомостей, табелів, листів), наданих нею до ЦЗЛР, систематично, щомісячно привласнювала гроші - заробітну плату ОСОБА_3 в сумі 214 грн. 65 коп., перерахованих ЦЗЛР як дотаційні виплати працевлаштованим безробітним, і в такий спосіб привласнила державне майно на суму 1883 грн. 49 коп.

Всього ОСОБА_1., зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила державне майно у великих розмірах на загальну суму 5030 грн. 77 коп.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувалась у перевищенні службових повноважень і службовому підробленні, що спричинило тяжкі наслідки. За цим обвинуваченням вироком суду її було виправдано за відсутністю в її діях складу злочину.

У касаційному поданні прокурор просить ухвалу щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись при цьому на незаконність та необґрунтованість рішення апеляційного суду про відсутність в її діях складів злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України та порушення вимог кримінально-процесуального закону при розгляді справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 22 КПК України, апеляційним судом були всебічно, об'єктивно і повно досліджені всі обставини справи, дана оцінка всім зібраним доказам.

При розгляді справи в апеляційному порядку суд оцінив усі наявні у справі докази, усунув наявні суперечності і зазначив у вироку, чому взяв до уваги одні докази і не прийняв - інші.

Апеляційним судом дана правильна оцінка акту документальної перевірки центру зайнятості Ленінського району та акту документальної ревізії КРУ м. Миколаєва, оскільки вони лише констатують факт перерахування центром зайнятості ЗАТ "Обнова" з червня 2002 року по серпень 2003 року компенсації за працевлаштування ОСОБА_2. та ОСОБА_3, а не свідчать про те, що ці суми були привласнені ОСОБА_1.

Крім того, суд апеляційної інстанції перевірив та оцінив показання директора центра зайнятості - ОСОБА_4., яка зазначала, що ЗАТ "Обнова" двічі перевірялося центром зайнятості з питання дотримання умов договору про працевлаштування ОСОБА_2. та ОСОБА_3 і ніяких порушень виявлено не було. Працевлаштовані перебували на робочих місцях, претензій щодо забезпечення їх роботою та виплати заробітної плати не пред'являли.

Свідок ОСОБА_2. в судовому засіданні підтвердила факт її роботи в ЗАТ "Обнова" та одержання заробітної плати. При цьому лише заперечувала її розмір. Аналогічні показання щодо себе давала свідок ОСОБА_3. під час досудового слідства.

При цьому, як убачається з висновків судово-почеркознавчих експертиз, в розрахунково-платіжних відомостях на отримання заробітної плати ОСОБА_2. з червня 2002 року по травень 2003 року та ОСОБА_3 - з березня по серпень 2003 року підписи від імені зазначених осіб виконані не ОСОБА_1.

Враховуючи, що зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, а всі можливості збирання доказів вичерпані, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для засудження ОСОБА_1. чи повернення справи на додаткове розслідування.

Посилання у касаційному поданні на те, що апеляційний суд повинен був дослідити в судовому засіданні докази по справі для можливості дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, є недоречним, оскільки така вимога стосується лише випадків постановлення в апеляційному порядку нового вироку чи постанови.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

У задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, щодо ОСОБА_1. відмовити.