Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 28 січня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 січня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Антополя Томашпільського району

Вінницької області, не судимого,

за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, та

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженку

с. Зеленянка Крижопільського району

Вінницької області, згідно ст. 88 КК України не судиму,

за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони 22 листопада 2008 року у с. Тернівка Крижопільського району, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за попередньою змовою між собою, із метою заволодіння чужими грошима, проникли у будинок ОСОБА_6 через незамкнуті двері та почали шукати гроші. У цей час прокинувся господар й засуджені, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, примусили його надати їм гроші у сумі 210 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне застосування до засуджених ст. 69 КК України. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував особи винних та тяжкість вчиненого злочину. Указує, що суд необґрунтовано врахував як пом’якшуючи обставини активне сприяння розкриттю злочину, оскільки він не з’явився з повинною, а був заарештований працівниками міліції наступного дня після вчинення злочину, та позитивну характеристику, яка є нечіткою. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Як видно з вироку, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи та дані про особу засуджених. Зокрема, призначаючи покарання ОСОБА_4, суд узяв до уваги те, що він визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується, раніше не судимий, є інвалідом 3 групи. При призначенні покарання ОСОБА_5 суд врахував те, що вона також є інвалідом 3 групи, має на утриманні неповнолітню дитину.

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженим покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої у санкції ч. 3 ст. 186 КК України, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що у справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.