Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 22 червня 2009 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією майна.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 31 жовтня 2008 року, приблизно о 19 год., в залі ігрових автоматів "Золота фішка" на вул. Бочарова в м. Одесі з метою заволодіння чужим майном вчинив розбійний напад на оператора ігрових автоматів ОСОБА_5, заволодівши її грошима в сумі 200 грн.

Того ж дня, приблизно о 19 год. 30 хв., знаходячись в залі ігрових автоматів на вул. Затонського в м. Одесі, ОСОБА_4 вчинив розбійний напад на оператора ігрових автоматів ОСОБА_6, вимагаючи у неї гроші та телефон, після чого з місця вчинення злочину втік.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 1 вересня 2009 року вирок частково змінено: виключено вказівку суду щодо засудження ОСОБА_4 за КК Російської Федерації.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про зміну постановлених судових рішень у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 та ч.2 ст. 187 КК України і призначити йому покарання: за ч.1 ст. 187 КК України - 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст. 187 КК України - 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначити йому покарання – 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього його особистого майна.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що у задоволенні подання слід відмовити.

Доводи прокурора про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за кожним епізодом розбійного нападу - окремо за ч. 1 та ч.2 ст. 187 КК України та призначення йому покарання окремо за кожний вчинений розбійний напад, а потім - за сукупністю злочинів, є непереконливими.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 притягувався до відповідальності за ч. 2 ст. 187 КК України за вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій, тобто, фактично за вчинення злочину повторно.

Згідно з ч.1 ст. 32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Оскільки поняттям повторності охоплюється вчинення двох або більше злочинів, передбачених однією із статей Кримінального кодексу (2341-14) , за таких обставин кваліфікація першого злочину ще і за частиною першою даної статті є зайвою.

Отже, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч.2 ст. 187 КК України за ознакою повторності, обґрунтовано виключивши кваліфікацію за ч.1 ст. 187 КК України як зайву. З таким рішенням погодився й суд апеляційної інстанції.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 397 КПК України касаційний суд не вправі посилити покарання або застосувати закон про більш тяжкий злочин.

Оскільки в поданні ставиться питання про зміну судових рішень, а не про їх скасування через м’якість призначеного покарання, та при цьому прокурор просить касаційний суд додатково кваліфікувати дії засудженого ще й за ч. 1 ст. 187 КК України, а також призначити засудженому ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів, то задоволення такого подання погіршить становище засудженого та потягне за собою порушення вимог ч. 1 ст. 397 КПК України.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування постановлених судових рішень, не встановлено.

Призначене засудженому покарання відповідає вимогам закону.

Тому підстав для призначення справи до розгляду в касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, відмовити.