Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 15 " липня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2007 року відносно ОСОБА_1

Вироком Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2006 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1народження,

громадянин України, в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджений за ст. 121 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі.

Даним вироком засуджений також ОСОБА_2., судові рішення щодо якого не оскаржені.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1. і ОСОБА_2. на користь потерпілої ОСОБА_3 3 184 грн. 44 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 4 000 грн. - моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено. ОСОБА_1. визнано винним і призначено покарання за ст. 121 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він 30 серпня 2006 року приблизно о 18 годині, розпиваючи спиртні напої у квартир АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, групою осіб із засудженим у справі ОСОБА_2. завдав гр.ОСОБА_4 численних ударів руками й ногами по голові і тулубу, заподіявши потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_4

У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину внаслідок м'якості і посилається на те, що висновки апеляційного суду про щире каяття ОСОБА_1., визнання своєї вини та неправомірну поведінку потерпілого не відповідають дійсності, що інші обставини, які наведені в ухвалі, характеризують особу засудженого і не впливають на ступінь тяжкості вчиненого злочину, і що суд апеляційної інстанції не врахував наслідків злочину та думки потерпілої про міру покарання для засуджених.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Постановляючи вирок, суд першої інстанції не встановив обставин, які б пом'якшували покарання ОСОБА_1., а обставиною, що обтяжила його покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Також судом враховано особу ОСОБА_1., який задовільно характеризується і не працює. При цьому у вироку суду першої інстанції окремо зазначено, що доводи обох підсудних про те, що потерпілий ОСОБА_4. сам спровокував бійку, спростовуються матеріалами кримінальної справи, обставинами вчиненого злочину, показаннями ОСОБА_1 й ОСОБА_2під час досудового слідства та показаннями свідка ОСОБА_5

Змінюючи вирок відносно ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Колегія суддів установила в судовому засіданні та з матеріалів справи, що Дрюков вину визнав повністю і розкаявся у вчиненому, раніше не судимий, у ході досудового слідства дав визнавальні показання про обставини події злочину, чим надав допомогу слідству у встановленні істини у справі, характеризується позитивно, має на утриманні матір-інваліда 1-ї групи, виявляє легку розумову відсталість із поведінковими розладами.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив наведені вище фактори при оцінці особи засудженого, проте не вказав в ухвалі, які обставини суд вважає такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Отже, при постановленні ухвали судом не дотримано вимог ст. 69 КК України.

Також в ухвалі стверджується про неправомірну поведінку потерпілого, який був ініціатором сварки. Проте дане твердження суперечить висновку місцевого суду, який дослідив питання, що стосується поведінки потерпілого та обставин вчинення злочину. Більше того, наведений висновок суду апеляційної інстанції жодним чином не обґрунтований.

Окрім цього колегія суддів звертає увагу на наступне. У судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 просила суд покарати ОСОБА_1 й ОСОБА_2по закону, а після постановлення вироку та обрання щодо засуджених покарання за ч.2 ст. 121 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі кожному потерпіла подала апеляцію, яка постановою Харцизького міського суду Донецької області від 2 квітня 2007 року була визнана такою, що не підлягає розгляду у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає покарання для ОСОБА_1 у вигляді 4 років позбавлення волі таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, оскільки воно за своїм розміром є явно несправедливим унаслідок м'якості.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 29 травня 2007 року відносно ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.