Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 липня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. на судові рішення щодо засудженого ОСОБА_2,

вироком Харцизького міського суду Донецької області від 15 червня 2007 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого

6 червня 2003 року за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк три

роки і шість місяців, звільненого 15 серпня

2005 року умовно-достроково на один рік

один місяць,

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України до позбавлення волі на строк один рік обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 6 червня 2003 року і ОСОБА_2. визначено остаточне покарання позбавлення волі один рік і два місяці.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 листопада 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він з 15 серпня 2005 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду від 9 березня 1999 року коштів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 1996 року народження, (аліментів) та мав заборгованість у розмірі 5 759 грн. 49 коп.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень щодо засудженого з направленням справи на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Крім того, вказує, що суд необґрунтовано застосував до ОСОБА_2 ст. 71 КК України, оскільки він вчинив злочин передбачений ч. 1 ст. 164 КК України після закінчення умовно-дострокового звільнення. Також зазначає, що суд безпідставно розглянув справу щодо ОСОБА_2 на підставі ст. 299 КПК України, оскільки засуджений заперечував факт злісного ухилення від сплати аліментів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, суд вправі не досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. як під час досудового слідства так і судового розгляду повністю визнавав свою вину. На початку судового слідства, під час вирішення питання щодо обсягу доказів, які будуть досліджуватися ОСОБА_2. підтримав думку прокурора про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися. З протоколу судового засідання вбачається, що йому роз'яснювалося положення ст. 299 КПК України щодо позбавлення у зв'язку з цим права оспорювати в апеляційному порядку ці фактичні обставини, проти якого він не заперечував, а тому доводи касаційної скарги захисника про те, що суд необґрунтовано розглянув щодо ОСОБА_2 справу на підставі ст. 299 КПК України є безпідставними.

Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 164 КК України.

Також безпідставними є доводи захисника про те, що суд необґрунтовано призначив ОСОБА_2. покарання на підставі ст. 71 КК України. Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_2. був засуджений Харцизьким міськрайонним судом Донецької області 6 червня 2003 року до позбавлення волі на строк три роки і шість місяців. Відповідно до постанови Дзержинського міського суду Донецької області від 7 серпня 2005 року він був звільнений з місць позбавлення волі 15 серпня 2005 року умовно-достроково на один рік і один місяць.

Після умовно-дострокового звільнення протягом невідбутої частини покарання, а саме з 15 серпня 2005 року до 15 вересня 2006 року ОСОБА_2. злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітньої доньки. За таких обставин суд обґрунтовано призначив засудженому покарання на підставі ст. 71 КК України, оскільки він протягом невідбутої частини покарання вчинив новий злочин.

Покарання ОСОБА_2. призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, воно є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не виявлено.

Підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб, немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

Відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_1. щодо ОСОБА_2, засудженого вироком Харцизького міського суду Донецької області від 15 червня 2007 року.