Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що немає судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами, за ч. 1 ст. 135 КК України до обмеження волі на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, ОСОБА_5 визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 21 вересня 2008 року близько 6 год., на відрізку автошляху м. Берегово с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області, керуючи автомобілем "Черрі Тіго", рухаючись зі швидкістю 70-90 км/ год. у напрямку с. Мужієво, напроти АЗС "Маркет" № 3 на відстані 200 м від кілометрового знаку "3 км", під час маневру обгону мопеда "Рига" під керуванням ОСОБА_7, який рухався в попутному напрямку, порушив п.п. 10.1, 12.2, 12.3, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України, а саме не вибрав безпечний інтервал обгону, не вибрав безпечної швидкості руху в залежності від видимості проїзної частини дороги, не застосував вчасно екстрене гальмування та скоїв зіткнення з мопедом, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мопеду ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Не надавши потерпілому ОСОБА_7 допомоги, ОСОБА_5 з місця дорожньо-транспортної пригоди зник.

У касаційному поданні прокурор не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок невиправданої м’якості. Також прокурор зазначає, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_5 від додаткового покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Сухарєва О.М., який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_5, які просили залишити касаційне подання без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Твердження касаційного подання прокурора про невиправдану м’якість призначеного ОСОБА_5 основного покарання колегія суддів вважає необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_5 основне покарання, місцевим судом були дотримані вимоги ст. 65 КК України. При цьому, було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особу та обставин, що пом’якшують покарання, зокрема, те, що ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності притягається вперше, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утримані неповнолітню дитину.

Крім того, як убачається з копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 25 січня 2010 року, а також розписки потерпілого ОСОБА_7, долучених до справи в суді касаційної інстанції, ОСОБА_5 повністю відшкодував завдану шкоду і потерпілий будь-яких претензій до засудженого немає.

Разом із тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційного подання про те, що мотиви, наведені судом щодо не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є непереконливими.

Згідно з вироком, ОСОБА_5 визнаний винним за ч. 2 ст. 286 КК України за те, що він, керуючи автомобілем, допустив порушення правил дорожнього руху, унаслідок чого потерпілому ОСОБА_7 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, місцевий суд, вказуючи мотиви, з яких він не призначає ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, послався на те, що ОСОБА_5 працює директором філії "Хустдержлісгосп" і для роботи йому необхідно користуватись транспортним засобом.

Однак таке посилання місцевого суду не є переконливим.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_5, після вчинення даного злочину в порушення Правил дорожнього руху України з місця злочину зник, допомоги потерпілому не надав, на вимогу працівників міліції, які його переслідували, зупинити автомобіль не реагував.

У зв’язку з цим, з урахуванням конкретних обставин даної справи, а також того, що вчинений ОСОБА_5 злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, рішення місцевого суду про не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, є необґрунтованим.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 398 КПК України, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути вказані порушення та постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд в іншому складі суду.