Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_5 на судові рішення, постановлені щодо неї,

вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 22 січня 2008 року,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку села Білоцерківці Бобровицького району Чернігівської області, громадянку України, раніше судиму – 24 травня 2007 року за ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади на строк 2 роки зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 1 ст. 389 КК України до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_5 визначено остаточне покарання – обмеження волі на строк 3 роки 1 місяць з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, на строк 2 роки.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що після того, як 13 листопада 2007 року її було поставлено на облік у Бобровицькій кримінально-виконавчій інспекції й того ж дня ознайомлено з порядком і умовами відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій представника влади, вона стала ухилятися від виконання цього покарання, призначеного вироком Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2007 року, продовжувала обіймати посаду голови Білоцерківської сільської ради та виконувати повноваження сільського голови.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та направити справу на нове розслідування. Обґрунтовуючи своє прохання, послалася в основному на те, що після засудження вона перебувала на посаді сільського голови не через те, що не бажала звільнися з цієї посади, а у зв’язку з тим, що сесія сільської ради не приймала рішення про дострокове припинення нею повноважень сільського голови.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Яковенко Р.І., яка вважає, що справу слід направити на нове розслідування, оскільки органи досудового слідства та суд сформулювали неконкретне обвинувачення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, висновку про те, що ОСОБА_5 ухилялася від виконання призначеного їй додаткового покарання, органи досудового слідства та суд дійшли в основному з факту її перебування на посаді голови Білоцерківської сільської ради всупереч судовій забороні.

Проте цей висновок є передчасним, однобічним та неповним, що в свою чергу дає підстави визнати вирок незаконним та необґрунтованим.

Так, згідно із Законом України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 року (1667-15) (далі – Закон-1) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року (280/97-ВР) (далі – Закон-2) посада сільського голови є виборною, і питання щодо обрання осіб на цю посаду та припинення їх повноважень мають встановлені законом особливості.

У частинах 1, 2, 5 ст. 79 Закону-2 зазначено, що у разі наявності підстав, передбачених цими нормами закону, зокрема, частиною 1 – це набрання законної сили обвинувальним вироком щодо сільського голови або його звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови, повноваження такого сільського голови вважаються достроково припиненими. У частині сьомій зазначеної статті міститься приписи про те, коли припиняються достроково повноваження сільського голови й така особа звільняється з посади з підстав, зазначених у ч. 1 цієї статті – з дня прийняття відповідною радою рішення, яким береться до відома зазначений факт.

Як убачається з матеріалів справи, 26 листопада 2007 року заступник начальника Козелецького МВ КВІ направив до сільської ради села Білоцерківці подання про вирішення на сесії сільської ради питання про зняття ОСОБА_5 з посади голови сільської ради села Білоцерківці (а. с. 38).

Рішенням Білоцерківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області восьмої сесії п’ятого скликання від 14 грудня 2007 року зазначене подання було взято до відома та постановлено утриматися від дострокового припинення повноважень Білоцерківського сільського голови ОСОБА_5 доти, поки Верховний Суд України не перегляне судові рішення, постановлені стосовно ОСОБА_5 (а. с. 39).

Також зі справи видно, що заяву про складання повноважень сільського голови комітету Білоцерківської сільської ради, ОСОБА_5 написала 25 лютого 2008 року, а 29 лютого того року подала та зареєструвала її в сільській раді (а. с. 64).

Із наведеного видно, що органи досудового слідства та суд встановили час, коли до відома ОСОБА_5 було доведено заборону обіймати посаду сільського голови, час розгляду сесією сільської ради питання про дострокове припинення повноважень сільського голови та час, коли засуджена подала заяву про звільнення.

Водночас, виходячи із наведених положень закону, слідчий та суд не з’ясували, чи у зазначені часові проміжки ОСОБА_5 виконувала обов’язки сільського голови попри пряму заборону, визначену вироком суду; якщо так, то в чому конкретно проявлялися ці дії тощо. Ці обставини не тільки не були встановлені, але, зокрема, відповідно до вимог ст. 334 КПК України не були відображені в мотивувальній частині вироку.

У взаємозв’язку із наведеним слід зазначити, що суд не навів й мотивів щодо суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 389 КК України, за яким ОСОБА_5 було пред’явлено обвинувачення.

Крім того, під час касаційного розгляду даної справи встановлено, що ухвалою Верховного Суду України від 11 грудня 2009 року у порядку виключного провадження скасовані вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24 травня 2007 року та ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 20 вересня 2007 року щодо ОСОБА_5, за ухилення від виконання яких ОСОБА_5 було засуджено оскарженим вироком. Цією ж ухвалою Верховного Суду України кримінальна справа щодо ОСОБА_5 направлена на нове розслідування.

Зазначені обставини вказують на те, що діяння, яке поставлено в провину ОСОБА_5, за обставини, що склалися, не містить ознак посягання на охоронювані ч. 1 ст. 389 КК України інтереси правосуддя в частині забезпечення обов'язковості виконання покарання, призначеного вироком суду.

Наведене, а також та обставина, що вирішення даної справи залежить від результатів розслідування кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 у злочинах, за які вона була засуджена вироком від 24 травня 2007 року, із застосуванням положень ст. 395 КПК України дають підстави для скасування вироку з направленням справи на нове розслідування.

Під час нового розслідування слід з’ясувати зазначені вище обставини та ті, на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, й залежно від отриманих результатів розслідування прийняти законне та обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженої ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 22 січня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування.