Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 26 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 на постановлені щодо засуджених судові рішення,

вироком Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2008 року засуджено:

ОСОБА_6, 12 квітня

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз 21 січня 2005 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки 7 місяців позбавлення волі, звільненого 27 жовтня 2007 року умовно-достроково на 1 рік 4 місяці 4 дні,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, за

ч. 1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 визначено покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 січня 2005 року і за сукупністю вироків ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк

9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_5, 01 грудня

ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше двічі судимого,

останній раз 03 жовтня 2003 року за ч. 2 ст. 185

КК України на 4 роки позбавлення волі,

звільненого 17 січня 2007 року умовно-достроково

на 5 місяців 12 днів,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

несудимого,

за ч. 2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винними у вчиненні злочинів на території м. Джанкой Автономної Республіки Крим.

Так, 30 січня 2008 року в період часу з 22 год. до 23 год.,

ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та інша особа, щодо якої матеріали справи виділено в окреме провадження, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, увірвалися до квартири № 52 будинку № 75 на вул. Леніна, де із застосуванням насильства, яке не було небезпечним для життя і здоров’я потерпілих, відкрито заволоділи належним ОСОБА_9 та ОСОБА_10 майном відповідно на суму 1700 грн. і 150 грн.

04 лютого 2008 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на привокзальній площі залізничної станції, що на вул. Кримській, за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння чужим майном, вчинили розбійний напад із застосуванням ножа на ОСОБА_11, під час якого намагалися заволодіти належним потерпілому майном, однак їх злочинні дії були припинені перехожими.

Крім того, в середині грудня 2007 року ОСОБА_6 в міському парку

знайшов особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану), вагою у висушеному вигляді 11,32 г, який переніс за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 де зберігав для особистого вживання до 16 лютого 2008 року, коли його під час обшуку було виявлено та вилучено працівниками міліції.

У кінці січня 2008 року ОСОБА_6 на будівельному об’єкті в м. Ялті знайшов патрони в кількості 11 штук, які є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї калібру 5,45 мм, які перевіз за вказаним місцем свого проживання, де зберігав до 16 лютого 2008 року, коли вони під час обшуку були виявлені та вилучені працівниками міліції.

У касаційних скаргах:

Ї засуджений ОСОБА_5 посилається на те, що кримінальну справу щодо нього сфальсифіковано, на досудовому слідстві порушено його право на захист, а судовий розгляд проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону. Стверджує, що він не вчиняв злочинів, за які його засуджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що судовий процес не фіксувався технічними засобами, хоча він заявляв відповідне клопотання. Порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та направлення справи на нове розслідування;

- засуджений ОСОБА_6 посилається на те, що досудове слідство та судовий розгляд у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням його права на захист та інших вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність його у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 186 та ч. 2 ст. 187 КК України, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджені зібраними у ній доказами. Зазначає, що протокол судового засідання є неповним, а судовий процес не фіксувався технічними засобами, хоча він заявляв таке клопотання. Апеляційний суд при розгляді справи допущених судом першої інстанції недоліків в установленому законом порядку не усунув. За змістом скарги просить змінити постановлені щодо нього судові рішення та пом’якшити покарання або скасувати ці судові рішення, а справу направити на нове розслідування;

- засуджений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 посилаються на те, що при призначенні першому покарання судом не в повній мірі було враховано, що він щиро розкаявся у вчинених злочинах і сприяв їх розкриттю, повністю відшкодував потерпілим заподіяну ним шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, є студентом технікуму, раніше не судимий та не притягувався до адміністративної відповідальності. Просять змінити постановлені щодо засудженого судові рішення та пом’якшити йому із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України покарання;

- потерпілий ОСОБА_9, вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є занадто суворим. За змістом скарги порушує питання про зміну постановлених щодо засудженого судових рішень та пом’якшення йому із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який просив касаційні скарги залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_12, ОСОБА_5 та

ОСОБА_7 судові рішення – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що їх слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, досудове слідство та судовий розгляд у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою зміну чи скасування судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду про винність

ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у вчиненні ними за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу та грабежу, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Зокрема, потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_13 та

ОСОБА_11 дали докладні показання про обставини вчинення щодо них протиправних дій саме ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7

Показаннями обвинуваченого ОСОБА_14 та свідка ОСОБА_15 встановлено, що в кінці січня 2008 року після розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пішли до брата ОСОБА_14 – ОСОБА_13 за боргом. У їх присутності ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 домовлялися, що якщо у ОСОБА_13 грошей не буде то вони заберуть з будинку цінні речі. Коли двері відкрив ОСОБА_16, то ОСОБА_6 завдав йому удар в обличчя і всі зайшли у квартиру, де останній ще декілька разів ударив потерпілого. У кімнаті ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 стали бити ОСОБА_13, а потім утрьох ходили по квартирі та збирали речі. Після того ОСОБА_6 знайшов на серванті ніж, яким став погрожувати потерпілим, а потім з викраденим майном пішли до будинку останнього.

Свідок ОСОБА_17 показала про те, що увечері 30 січня 2008 року у квартирі за місцем свого проживання була вона, її чоловік ОСОБА_16,

ОСОБА_10 та ОСОБА_13 Після дзвінка у двері її чоловік підійшов до них де чулися погрози їх зламати. Коли ОСОБА_16 відкрив двері, то ОСОБА_18 завдав йому удар кулаком в обличчя, а потім до квартири увірвалися інші нападники. У квартирі ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 побили ОСОБА_13 та відкрито викрали майно.

Із показань свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 убачається, що

04 лютого 2008 року вони, перебуваючи на привокзальній площі, побачили як ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 напали на потерпілого ОСОБА_11 та вимагали у останнього телефон. ОСОБА_7 при цьому намагався застосувати ніж, однак його було затримано.

Факт вчинення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 інкримінованих їм злочинів підтверджується також даними, що містяться у показаннях свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, протоколах добровільної видачі, виїмки, обшуку, огляду місця події, очних ставок, висновках судово-медичної, судово-хімічної та судово-балістичної експертиз.

Правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованого висновку про винність

ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні ними зазначених злочинів.

Висновки суду про винність ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів, а ОСОБА_6 у вчиненні ним злочинів, передбачених

ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, не оспорюються у касаційних скаргах та відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні й викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку.

Дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, даним про їх особи, та є необхідним і достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів.

Тому доводи у скаргах захисника ОСОБА_8, потерпілого

ОСОБА_9 та засудженого ОСОБА_7 щодо суворості призначеного останньому покарання, позбавлені підстав.

Матеріалами справи з’ясовано, що апеляційним судом справу розглянуто з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а зміст його ухвали відповідає вимогам ст. 377 КПК України, у зв’язку з чим посилання в скарзі засудженого ОСОБА_6 з даного приводу не заслуговують на увагу.

Під час перевірки справи в касаційному порядку не встановлено даних, які б свідчили про її фальсифікацію та порушення права на захист засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а отже твердження про це у їх скаргах не ґрунтуються на матеріалах справи.

Безпідставними є і доводи засудженого ОСОБА_6 про неповноту змісту протоколу судового засідання, оскільки, як убачається з матеріалів справи, він не скористався передбаченим ст. 88 КПК України правом подати свої письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти протоколу судового засідання.

Посилання у скаргах засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на те, що за наявності їх клопотань судовий процес не фіксувався технічними засобами, є необґрунтованими.

Як убачається з протоколу судового засідання, ніхто із учасників процесу, у тому числі і зазначені засуджені, відповідного клопотання не заявляли.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, захисника ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 01 серпня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2008 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 – без зміни.