Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Турійського районного суду Волинської області від 20 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 11 серпня 2009 року.

Вироком Турійського районного суду Волинської області від

20 травня 2009 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 600 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 11 серпня 2009 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 27 лютого 2008 року на території СВК "Волинь" в с. Туричани Турійського району Волинської області під час суперечки з ОСОБА_1 ударом рукою в груди заподіяв їй легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 вона тривалий час перебувала на лікуванні та стала інвалідом ІІ групи, а тому в діях засудженого вбачається склад більш тяжкого злочину. Твердить, що пред’явлений нею цивільний позов не був розглянутий судом.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, які могли мати значення для справи. Суд перевірив зібрані у справі докази з точки зору їх допустимості, достатності та стосовності і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 в умисному заподіянні ОСОБА_1 легкого тілесного ушкодження.

Зокрема, із показань засудженого видно, що він не заперечував наявність конфлікту з потерпілою, під час якого штовхнув її рукою в груди, однак вона не падала і не вдарялась. Аналогічні за змістом пояснення в судовому засіданні дали й свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Посилаючись на висновок судово-медичної експертизи, суд установив, що в результаті удару ОСОБА_2 потерпілій спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді синця в ділянці грудини справа.

При цьому судом спростовані показання ОСОБА_1 про завдання засудженим удару по обличчю, від якого вона впала та вдарилась головою та лівим передпліччям. Аналізуючи показання засудженого та свідків у сукупності з іншими доказами, зокрема, актом судово-медичного обстеження та висновком судово-медичної експертизи, суд дійшов вірного висновку, що заподіяні потерпілій легкі тілесні ушкодження не спричинили короткочасний розлад здоров'я чи незначну втрату працездатності.

За встановлених судом фактичних обставин справи кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України є правильною, а тому доводи потерпілої ОСОБА_1 про наявність в його діях складу більш тяжкого злочину, є безпідставними.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Обране покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Необґрунтованими є твердження потерпілої про залишення її цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди без розгляду. Із матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 із таким позов при подачі скарги та під час судового розгляду не зверталась.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду, з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1