Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього.

Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 листопада 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік й згідно зі ст. 76 КК України на нього покладено обов’язки повідомляти органи кримінально – виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з’являтися в ці органи для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 11 березня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він 4 березня 2005 року приблизно о 16 год. у службовому кабінеті фірми "Ковосервіс" на шостому поверсі будинку № 47 на пл. Ш. Петефі у м. Ужгороді на ґрунті неприязних стосунків умисно схопив руками за одяг і шию ОСОБА_5 та виштовхнув останнього з приміщення кабінету, внаслідок чого той ударився головою об стіну. Після цього ОСОБА_4 завдав потерпілому декілька ударів рукою в область тулуба та обличчя, спричинивши ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За змістом касаційної скарги та доповнень до неї ОСОБА_4, посилаючись безпідставність його засудження з огляду на неправильну оцінку судом доказів, просить судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого діяння відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належним чином оцінених та перевірених у судовому засіданні доказах.

Засуджений ОСОБА_4, хоча й заперечував свою винуватість, проте визнав, що в кабінеті директора фірми "Ковосервіс" ОСОБА_6 у нього зі ОСОБА_5 виник конфлікт, в ході якого він, схопивши його за одяг, виштовхнув із кабінету.

З показань потерпілого ОСОБА_5 убачається, що 4 березня 2005 року він зайшов у кабінет директора фірми "Ковосервіс" ОСОБА_6, де знаходився і ОСОБА_4 На його вимогу до ОСОБА_6 надати йому документи, пов’язані з діяльністю фірми, та почала кричати. У цей конфлікт утрутився ОСОБА_4, який, схопивши його руками за шию та одяг, виштовхнув із кабінету. Опинившись у тамбурі, ОСОБА_4 почав бити його руками в область шиї. Унаслідок сильного поштовху він ударився потилицею об стіну, однак ОСОБА_4 продовжив завдавати йому удари по голові та тулубу. При цьому він утратив свідомість, а, отямившись, спустився на перший поверх будівлі у свій офіс, де ОСОБА_7 надала йому першу допомогу та викликала швидку.

Свідок ОСОБА_7 у суді підтвердила, що 4 березня 2005 року приблизно о 16 год. 30 хв. у приміщення фірми ПП "Зленко", де вона працює менеджером, зайшов ОСОБА_5 у розірваному та забрудненому одязі. На голові у ОСОБА_5 була рана, з якої текла кров. При цьому він розповів їй, що на шостому поверсі його побив ОСОБА_4

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_8 останній у складі бригади лікарів швидкої допомоги приїхав на виклик 4 березня 2005 року приблизно о 16 год. до будинку на вул. Ш. Петефі, де надавав медичну допомогу ОСОБА_5, який розповів, що його побив знайомий чоловік. ОСОБА_5 скаржився на головний біль.

Згідно з даними акту судово – медичного обстеження та висновків судово – медичних експертиз, у тому числі комісійної, у ОСОБА_5 виявлено середньої тяжкості тілесні ушкодження. З мотивувальної частини висновків убачається, що експертами аналізувалися як дані безпосереднього огляду ОСОБА_5, так і дані його історії хвороби, тобто ті об’єктивні показники, які зафіксовано у потерпілого на момент його звернення у неврологічне відділення лікарні 4 березня 2005 року. Зокрема, ці дані свідчать про те, що у ОСОБА_5 при освідуванні виявлено наслідки тілесних ушкоджень у вигляді рубця на шкірних покривах тім’яної ділянки голови зліва, а також закриту черепно-мозкової травму – струс головного мозку, тупу травму черева, садна тім’яної ділянки зліва, симптоматичну посттравматичну гіпертензію.

Як пояснив у судовому засіданні експерт ОСОБА_10, вищевказаний рубець у ОСОБА_5 утворився на місці садна, що відображено в історії хвороби. Інші тілесні ушкодження у потерпілого виникли внаслідок дії тупих твердих предметів, по ударному механізму дії якими могли бути руки сторонньої людини, затиснуті в кулак, або від ударяння об стіну.

Зазначене свідчить про безпідставність доводів касаційної скарги засудженого про двадцятирічну давність походження рубця на голові потерпілого.

Також суд обґрунтовано оцінив необ’єктивними показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки вони спростовуються вищенаведеними доказами, підстав сумніватися у достовірності яких судом не встановлено. Не виявлено їх і при перевірці матеріалів справи касаційним судом.

Таким чином, суд законно й обґрунтовано засудив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 122 КК України. Призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально – процесуального закону, які є підставою для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4.