Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 27 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 жовтня 2007 року.

Вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 27 червня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено: - за ч. 2 ст. 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 396 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, засуджено на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 115 ч. 1, 289 ч. 2 та 309 ч. 1 КК України, до 12 років 6 місяців позбавлення волі, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 23 жовтня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у м. Скадовську ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для поїздки в м.Каховку замовили автомобіль ВАЗ 2104 "таксі "Ніка" під керуванням водія ОСОБА_4 Під час поїздки між ОСОБА_3 та водієм таксі виникли неприязні стосунки, у зв'язку з чим ОСОБА_3 вирішив вбити водія. Він вмовив ОСОБА_4заїхати в с. Зелене Скадовського району, де з літньої кухні свого дядька ОСОБА_5 викрав кухонного ножа, після чого в 30 метрах від перехрестя з дорогою Скадовськ-Каховка зупинив автомобіля та близько 5 год. 2 травня 2006 року, умисно, з метою заподіяння смерті, наніс ОСОБА_4 один удар ножем в область спини, а після того як той упав - численні удари руками і ногами по тілу, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження. Від отриманого колото-різаного поранення грудної клітини та внутрішніх органів, яке супроводжувалося масивним крововиливом у ліву плевральну порожнину та втратою крові ОСОБА_4 на місці вчинення злочину помер.

Далі ОСОБА_3 і ОСОБА_1, діючи умисно та за попередньою змовою між собою, з метою приховання особливо тяжкого злочину - вбивства ОСОБА_4, заволоділи автомобілем ВАЗ 2104, що належав ПП "ОСОБА_6". При цьому ОСОБА_3 сів за кермо автомобіля, від'їхав спочатку для пошуку місця схову трупа, а повернувшись через декілька хвилин, разом із ОСОБА_1 погрузили труп ОСОБА_4 на капот автомобіля, прибравши його з дороги.

Після цього ОСОБА_3 намагався розвернутися, але не справившись із керуванням, з'їхав у кювет і забуксував. Залишаючись за кермом, ОСОБА_3 намагався виїхати з кювету, а ОСОБА_1 допомагав йому виштовхнути автомобіль, але незважаючи на взаємні зусилля, зробити цього вони не змогли, тому змушені були залишити автомобіль і труп ОСОБА_4 та втекли з місця вчинення злочину.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_2 просить вирок щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч. 2 ст. 289 КК України скасувати за відсутністю події злочину, а за ч. 1 ст. 396 КК України призначити йому покарання, не пов'язане із позбавленням волі;

- засуджений ОСОБА_1 також просить вирок в частині його засудження за ч. 2 ст. 289 КК України скасувати за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, суд дійшов висновку про винність ОСОБА_1 в незаконному заволодінні автомобілем "таксі", вчиненому ним за попередньою змовою з ОСОБА_3, пославшись на те, що з метою приховати труп ОСОБА_4він допоміг ОСОБА_3 погрузити труп потерпілого на капот, а коли при розвороті автомобіль з'їхав у кювет та забуксував, він намагався його виштовхнути, але їм цього зробити не вдалося, тому вони разом залишили місце вчинення злочину. З таким висновком погодився й апеляційний суд, пославшись зокрема на те, що автомобіль засуджені використовували для перевезення та пошуку місця приховування трупу. Проте такий висновок суперечить матеріалам справи, оскілки місце приховування трупа за допомогою автомобіля ОСОБА_3 шукав один і даних про те, що ці його дії були узгоджені з ОСОБА_1, не грунтуються на матеріалах справи та висновках суду. Тому зазначений висновок апеляційного суду колегія суддів не може визнати обгрунтованим.

Крім того, ні у вироку суду, ні в ухвалі не наведено переконливих доказів того, що незаконне заволодіння автомобілем засуджені вчинили за попередньою змовою між собою.

Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його вчинили декілька осіб (два і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про його спільне вчинення.

Разом із тим переконливих доказів того, що засуджені до поїздки ОСОБА_3 з метою пошуку місця приховання трупа домовилися про заволодіння автомобілем, в матеріалах справи немає і у вироку суду та ухвалі апеляційного суду не наведено. Більш того, ОСОБА_1 категорично заперечував свою причетність до заволодіння автомобілем, проте повністю визнав свою вину в заздалегідь не обіцяному приховуванні злочину, яке й виразилося у тому, що він допомагав погрузити труп потерпілого на капот автомобіля, а коли ОСОБА_3 з'їхав у кювет, допомагав виштовхати автомобіля, за кермом якого в це час знаходився той же ОСОБА_3. Оскільки автомобіля вони виштовхати не змогли, то вони разом залишили місце злочину. Таким чином і вказані обставини свідчать лише про умисне приховування ОСОБА_1 вчиненого ОСОБА_3 умисного вбивства потерпілого ОСОБА_4, але жодним чином не свідчать про попередню змову засуджених на незаконне заволодіння автомобілем.

Оскільки у справі відсутні докази попередньої змови засуджених на незаконне заволодіння автомобілем, а фактичні обставини свідчать при вчинення ОСОБА_1 лише заздалегідь не обіцяного приховування тяжкого злочину, колегія суддів вважає висновки суду про винність ОСОБА_1 у незаконному заволодінні автомобілем такими, що не грунтуються на зібраних у справі та наведених у вироку доказах, тобто винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, колегія судів вважає недоведеною.

З урахуванням наведеного судові рішення в цій частині щодо засудженого ОСОБА_1 підлягають скасуванню, а справа - закриттю.

У зв'язку із цим дії засудженого ОСОБА_3 також підлягають перекваліфікації з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України.

Покарання засудженому ОСОБА_1, з урахуванням тяжкості злочину, його особи та обставин справи колегія судді вважає за необхідне залишити в межах, визначених судом першої інстанції, визнавши його таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Незважаючи на зменшення обсягу обвинувачення, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та особи засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_3.

Враховуючи викладе колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника підлягають частковому задоволенню.

Тому керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Скадовського районного суду Херсонської області від 27 червня 2007 року і ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 23 жовтня 2007 року щодо засудженого ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України щодо засудженого ОСОБА_3 змінити.

Стосовно засудженого ОСОБА_1 зазначені судові рішення в частині засудження за ст. 289 ч. 2 КК України скасувати, а справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ст. 396 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

Злочинні дії засудженого ОСОБА_3 перекваліфікувати з ч. 2 ст. 289 КК України на ч. 1 ст. 289 КК України і за цим законом призначити йому 4 роки 6 місяців позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ст. 115 ч. 1, 289 ч. 1 та 309 ч. 1 КК України, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком 12 років 6 місяців.