Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у місті Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 3 жовтня 2008 року,

зазначеним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого, останній раз вироком від 11 жовтня 2004 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, звільненого постановою суду від 9 лютого 2007 року умовно-достроково на 4 місяці 28 днів, засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначено ОСОБА_5 2 роки 1 місяць позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 1430 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він 7 червня 2008 року, близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав з території домоволодіння по вул. 40 років Перемоги, 9 у смт. Шарівка Богодухівського району Харківської області велосипед марки "Аіст", а також з автомобіля "Форд транзит", державний номер НОМЕР_1, чоловічу барсетку, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1909 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оскаржуючи по суті обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації його дій, просить змінити постановлене стосовно нього судове рішення в частині призначеного покарання, оскільки вважає його занадто суворим. Вважає необгрунтованим застосування ст. 71 КК України, оскільки покарання за попереднім вироком відбув повністю. Просить призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який вказав на неправильне застосування судом кримінального закону і просив задовольнити касаційну скаргу частково, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з матеріалами справи, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на зібраних у справі доказах, яким судом дана належна оцінка, і є правильними. У касаційній скарзі вказані висновки суду не оспорюються.

Як убачається з матеріалів справи, покарання, призначене ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України і є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів. Підстав для призначення ОСОБА_5 покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, про що йдеться у його касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Водночас, як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_5 остаточне покарання на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутого покарання за попереднім вироком, суд припустився помилки і неправильно застосував кримінальний закон.

Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за новим вироком, суд повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин. Зокрема, у ч. 4 ст. 81 КК України передбачено, що суд призначає покарання за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового злочину.

З матеріалів справи видно, що вироком від 11 жовтня 2004 року за вчиненн злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 КК України, ОСОБА_7 був засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, а постановою суду від 9 лютого 2007 року його було звільнено від відбування цього покарання умовно-достроково на 4 місяці 28 днів (а.с.72-73, 74).

Злочин, за який ОСОБА_5 засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив 7 червня 2008 року. Відтак, призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд не мав підстав застосовувати правила ч. 1 ст. 71 КК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом ст. 71 КК України є обгрунтованими, і вирок суду підлягає зміні.

Керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 3 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на ч. 1 ст. 71 КК України і вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

У решті вирок залишити без зміни.