Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 10 лютого 2009 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до позбавлення волі строком 8 років з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_4 1200 грн. на відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 10 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_2 змінено, виключено з мотивувальної частини вироку рішення суду про те, що ОСОБА_2 був організатором злочину. Цей же вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_4 скасовано, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок залишено без зміни.

Зазначеним вироком засуджено також ОСОБА_3, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено та касаційне подання не внесено.

Як визнав встановленим суд, 29 жовтня 2005 року приблизно о 2-й годині біля бару "Волна" по проспекту Героїв Сталінграду, 22 м. Севастополя ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2 невстановленою досудовим слідством особою, вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час якого ОСОБА_3 наніс ОСОБА_4 удар рукою у голову та не менш п’яти ударів руками по тулубу, а ОСОБА_2 та невстановлена слідством особа нанесли потерпілому декілька ударів ногами та не менш п’яти ударів руками по ногам та тулубу ОСОБА_4, після чого ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа приставили до шиї ОСОБА_5 предмет, який потерпілий сприйняв як ніж та заволоділи майном останнього на суму 25345,35 грн., а також майном ОСОБА_4 на суму 3300,15 грн.

Крім того, під час розбійного нападу потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить змінити постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення, виключити з мотивувальної частини вироку рішення суду про те, що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 декілька ударів ногами по ногам та не менш п’яти ударів по тулубу потерпілого; що ОСОБА_2 та невстановлена досудовим слідством особа приставили до шиї ОСОБА_5 предмет, який потерпілий сприйняв як ніж; що ОСОБА_2 вину у вчиненому не визнав та, з врахуванням пом’якшуючих обставин, із застосуванням ст. 69 КК України, пом’якшити покарання.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Доводи захисника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 не наносив ударів ОСОБА_4 та не приставляв разом з невстановленою досудовим слідством особою до шиї ОСОБА_5 предмет, який потерпілий сприйняв як ніж, є безпідставними, оскільки спростовуються, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що на нього та ОСОБА_5 напали охоронці бару, його побили та відібрали речі та гроші; показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що на нього напали декілька чоловік, побили, погрожували ножем, забрали речі та гроші; даними протоколів пред’явлення особи для впізнання, з яких видно, що потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 впізнали ОСОБА_2, як особу, яка разом з іншими вчинила на них напад із застосуванням насильства, у тому числі погрожуючи ножем та заволоділа їх майном; даними висновку судово-медичної експертизи, згідно якої потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, іншими наявними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку.

Також, безпідставні доводи захисника у касаційній скарзі про те, що ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненому, оскільки, як видно з протоколу судового засідання, останній визнав свою вину частково.

Дії засудженого ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 187 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та усіх обставин справи, у зв’язку з чим ОСОБА_2 призначено покарання близьке до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 187 КК України.

Призначене ОСОБА_2 покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для застосування до засудженого ст. 69 КК України та пом’якшення покарання, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Гагарінського районного суду м. Севастополя від 21 листопада 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 10 лютого 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 – без задоволення.