Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 травня 2009 року .

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2009 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя м. Дніпропетровська,

громадянина України,

раніше судимого 1 червня 2004 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; звільненого 7 вересня 2006 року умовно-достроково на 11 місяців 6 днів, –

засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. в дохід держави.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженку та жительку м. Дніпропетровська,

громадянку України,

раніше судиму 12 січня 2008 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, –

засуджено за ч. 1 ст. 162 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. в дохід держави.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 травня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними та засуджено за те, що вони 7 січня 2009 року близько 18 години 10 хвилин, діючи узгоджено, маючи умисел на порушення недоторканності житла ОСОБА_5, за обставин, детально викладених у вироку, незаконно проникли до квартири, в якій остання мешкала.

У касаційній скарзі потерпіла порушує питання про скасування постановленого вироку та направлення справи на нове розслідування. При цьому посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, як вона стверджує, проникнувши у її квартиру, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили крадіжку її майна на загальну суму 12 332 грн., а тому їх дії слід було кваліфікувати за ч. 5 ст. 185 КК України. Вважає, що, призначаючи їм покарання у виді штрафу, судом не було враховано, що вони ніде не працюють, раніше судимі за корисливі злочини. Крім того зазначає, що місцевим судом були істотно порушені її права, оскільки її не повідомляли про день та час слухання справи в суді, а апеляційний суд на це порушення її прав не звернув та вказав, що на законність і обґрунтованість рішення суду не вплинуло те, що розгляд справи відбувся у відсутності потерпілої.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 2 липня 2004 року "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" (v0013700-04) розгляд справи за відсутністю потерпілого без виклику його у судове засідання є істотним порушенням його процесуальних прав і може стати підставою для скасування вироку.

Як убачається з матеріалів справи, як попередній, так і судовий розгляд справи відбувся за відсутністю потерпілої ОСОБА_5 без її повідомлення про день досудового розгляду справи та виклику у судове засідання.

При цьому розгляд справи проводився у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.

Разом із тим, як убачається з показань потерпілої на досудовому слідстві та змісту її апеляції та касаційної скарги, вона не погоджувалася з висновком органів досудового слідства щодо юридичної оцінки дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7, вважаючи, що вони не тільки незаконно проникли до її житла, а і вчинили крадіжку майна на загальну суму 12 332 грн.

За таких обставин, позбавивши потерпілу можливості прийняти участь у попередньому й судовому розгляді справи та скористатися своїми правами, передбаченими статтями 246, 267 КПК України, та розглянувши справу у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, за наслідками якого потерпіла була позбавлена права оспорювати фактичні обставини справи, суд допустив істотні порушення її процесуальних прав, оскільки вони перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Цих вимог закону суд при призначенні покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не дотримався.

Так, призначивши засудженим мінімальне покарання, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України, суд послався на те, що вони позитивно характеризуються та щиро розкаялися у вчиненому.

Разом із тим, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий; ОСОБА_7 вчинила новий злочин протягом іспитового строку за попереднім вироком.

Ці обставини не були належним чином враховані судом при призначенні покарання засудженим, а тому колегія суддів вважає, що призначене їм покарання за своїм видом є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Отже, враховуючи наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд допустив такі порушення чинного кримінального та кримінально-процесуального законів, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі та є безумовною підставою для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази, дати їм належну оцінку та, за умови підтвердження також обсягу обвинувачення, призначити ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України, оскільки, з урахуванням даних про їх особи, призначене їм покарання за своїм видом є явно несправедливим через його м'якість, про що правильно зазначено у касаційній скарзі потерпілої.

Оскільки апеляційний суд на ці порушення закону уваги не звернув і залишив вирок суду без зміни, то скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Підстав для направлення справи на нове розслідування, як про це ставиться питання у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілої задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 травня 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 с к а с у в а т и, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд.