Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, раніше судимого, востаннє 17 січня 2000 року за ч. 2 ст. 140 КК України на два роки позбавлення волі, 16 березня 2001 року звільненого умовно-достроково на один рік 2 місяці,

- за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 358 КК України на три роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 4 вересня 2007 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1визнано винним у тому, що він, за обставин, викладених у вироку, 17 липня 2006 року, приблизно о 22-й годині, відкрито викрав мобільний телефон "Шарп СХ 10 N IMEI 351680000474779" у потерпілого ОСОБА_2 вартістю 2 000 гривень, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

5 серпня 2006 року, приблизно о 23-й годині, ОСОБА_1, зайшовши у двір, що належить потерпілому ОСОБА_3 таємно викрав його майно на загальну суму 2950 гривень.

Крім того, в липні 2006 року ОСОБА_1 знайшов талон про проходження технічного огляду, підробив його та використовував, прикріпивши на лобове скло свого автомобіля ВАЗ 2101. 19 серпня 2006 року цей підроблений талон було вилучено у ОСОБА_1працівниками міліції.

12 вересня 2006 року ОСОБА_1 таємно викрав з автомобіля марки ВАЗ 2104 р.н. НОМЕР_1 майно, що належить потерпілому ОСОБА_4, на загальну суму 3 464,40 гривень та документи.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1за епізодом крадіжки майна потерпілого ОСОБА_5 з ч.3 ст. 185 на ч.2 ст. 185 КК України.

На думку прокурора, суд також помилково виключив як зайву кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 358 КК України.

У зв'язку з цим прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_2 ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і не оспорюється прокурором.

Зазначені дії ОСОБА_1правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, що також не оспорюється прокурором.

На думку колегії суддів, суд правильно перекваліфікував дії ОСОБА_1щодо викрадення майна ОСОБА_3 з ч.3 ст. 185 на ч.2 ст. 185 КК України.

Як видно з вироку, судом було встановлено, що засуджений викрав майно потерпілого з двору його будинку, а за таких обставин вважати що крадіжка вчинена з проникненням у житло, немає. Отже доводи касаційного подання в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими.

Разом із тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_1за епізодом підроблення та використання талона про проходження технічного огляду лише за ч.1 ст. 358 КК України, місцевий суд неправильно застосував кримінальний закон.

Згідно з ч.2 ст. 33 КК України при сукупності злочинів кожен із них підлягає кваліфікації за відповідною статтею або частиною статті особливої частини цього Кодексу.

Як видно з матеріалів справи, суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 спочатку підробив талон про проходження технічного огляду, а потім використовував його.

Виходячи зі змісту статей 33 та 358 КК України, дії особи, яка спочатку підробила документ, а потім його використала, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч.1 і ч.3 ст. 358 КК України, оскільки за таких обставин має місце реальна сукупність злочинів, утворена діяннями, передбаченими різними частинами однієї статті.

Оскільки місцевий суд неправильно застосував кримінальний закон, а суд апеляційної інстанції на допущені порушення уваги не звернув, постановлені щодо ОСОБА_1судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого справу необхідно розглянути з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 4 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч.1 ст. 358 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

У решті судові рішення щодо ОСОБА_1залишити без зміни.