Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 25 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року щодо ОСОБА_6

Зазначеним вироком засуджено

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця м. Києва, такого, що

судимості не має,

за ч. 2 ст. 303 КК України на чотири роки позбавлення волі.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 березня 2008 року приблизно о 00 годин, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 займається проституцією, на власному автомобілі марки "Шкода" привіз останню на АДРЕСА_1 маючи на меті отримання грошової винагороди, контролював ситуацію та забезпечував її діяльність.

1 квітня 2008 року приблизно о 00 годин 30 хвилин ОСОБА_7, отримавши від водія автомобіля марки "Деу" ОСОБА_8 250 гривень за надання сексуальних послуг, передала їх ОСОБА_6 на зберігання, повідомивши йому, що це платня за сексуальні послуги, а саме сіла в автомобіль клієнта та у дворі зазначеного вище будинку надала ОСОБА_8 сексуальні послуги.

Після чого, приблизно о 2 годині ОСОБА_6 відвіз ОСОБА_7 до місця її проживання та отримав грошову винагороду у сумі 100 гривень.

Крім того, 3 квітня 2008 року о 00 годин за аналогічних обставин засуджений повторно вчинив зазначені вище дії по забезпеченню зайняття проституцією ОСОБА_7

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити оскаржувані судові рішення та звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням. Своє прохання мотивує тим, що ОСОБА_6 не втягував ОСОБА_7 у зайняття проституцією, не контролював її діяльність, не підшукував клієнтів, не проводив розподіл грошей, не надавав приміщення для надання послуг та не рекламував її послуги. Зазначає, що суд при призначенні покарання також не врахував, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має матір пенсіонерку.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень – без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_6 у сутенерстві, вчиненому повторно, відповідають дослідженим та належним чином оціненим у судовому засіданні доказам та в касаційній скарзі не оскаржуються.

Дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 303 КК України кваліфіковано правильно.

Доводи захисника про те, що призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого в наслідок суворості є необґрунтованими.

При призначенні покарання засудженому суд відповідності до вимог ст. 65 КК України правильно врахував тяжкість вчиненого злочину, який згідно зі ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, дані про особу засудженого, у тому числі ті, на які є посилання у скарзі, і призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 303 КК України, яке є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Зі змісту ухвали апеляційного суду випливає, що доводи захисника, аналогічні тим, які викладені у касаційній скарзі, були належним чином перевірені апеляційним судом та визнані безпідставними. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 25 березня 2009 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 28 травня 2009 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.