Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 21 січня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2009 року щодо ОСОБА_2,

постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року скасовано постанову заступника начальника УПМ СВПМ ДПА в Дніпропетровській області від 27 травня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно головного бухгалтера ВАТ "Криворіжхліб" ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2009 року постанову місцевого суду залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, ОСОБА_2, будучи головним бухгалтером ВАТ "Криворіжхліб", умисно ухилилася від сплати податку в період з 1 травня 2006 року по 30 вересня 2006 року, а саме, безпідставно застосувала нульову ставку ПДВ за експортними операціями, внаслідок чого до бюджету не надійшли грошові кошти в сумі 962 347 гривень.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову слідчого про порушення кримінальної справи, оскільки органом досудового слідства при порушенні кримінальної справи було дотримано вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України, у зв’язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора на підтримку касаційного подання; пояснення захисника, який просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_2 без зміни; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до вимог п. 5.2.6. ст. 5 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Будь-якого обмеження щодо порушення кримінальної справи стосовно платника податків за наявності приводів і підстав зазначена норма закону не містить, а суд, пославшись на неї на обґрунтування свого висновку про необхідність задоволення скарги, витлумачив цю норму всупереч її точному змісту.

Апеляційний суд на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, то постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.