5-2182к08 Про незаконне заволодіння транспортним засобом - Текст документа

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 12 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2008 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1

уродженця і жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 18 серпня 1997 року Броварським районним судом за ч. 2 ст. 206 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі і відстрочкою виконання вироку на 2 роки і штраф 170 грн.;

- 3 вересня 1999 року Броварським районним судом за ч. 1 ст. 229-6, 43 КК України (2341-14) на 2 роки позбавлення волі;

- 23 січня 2004 року Попільнянським районним судом Житомирської області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 309 КК України (2341-14) на 2 роки 7 місяців позбавлення волі;

- 5 квітня 2006 року Брестським обласним судом Республіки Білорусія за п. 12 ч. 2 ст. 139, ч. 3 ст. 207, ч. 1 ст. 14 п.п. 12, 16 ч. 2 ст. 139 КК Білорусії на 25 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,

- за п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 3 ст. 186 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 7 років;

- за ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 7 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1. призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди на користь:

ОСОБА_2. - 150 000 грн.;

ОСОБА_3. - 200 000 грн.

ОСОБА_1. за попередньою змовою із ОСОБА_4. відкрито, із погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя, заволодів майном ОСОБА_5., повторно, із проникненням у житло, а також умисне вбивство ОСОБА_5. з метою приховання іншого злочину, умисне вбивство ОСОБА_6. з корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинила вбивство, а також незаконне заволодіння чужим транспортним засобом.

Як визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1., проживаючи в квартирі № 72 на АДРЕСА_1, знаючи, що у квартирі № 69 проживає одинока ОСОБА_5. IНФОРМАЦIЯ_2, запропонував ОСОБА_4. відкрито заволодіти майном потерпілої, на що він погодився.

23 березня 2005 року о 21 годині, ОСОБА_1., за попередньою змовою із ОСОБА_4. (який засуджений за цей злочин вироком Апеляційного суду Київської області від 5 грудня 2005 року) проникли у квартиру ОСОБА_5., яка відкрила вхідні двері ОСОБА_1. Погрожуючи застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя, ОСОБА_1. і ОСОБА_4. наказали ОСОБА_5. віддати їм гроші та коштовності. У ході грабежу ОСОБА_1. та ОСОБА_4. заволоділи ювелірними виробами та грошима потерпілої на загальну суму 2500 грн.

Розуміючи, що потерпіла може звернутися до міліції, з метою приховати вчинений злочин ОСОБА_1. із ОСОБА_4., вирішили вбити ОСОБА_5.

Застосовуючи фізичну силу та діючи узгоджено, вони поклали потерпілу на підлогу обличчям до низу, зв'язали їй мотузкою руки.

Доводячи злочинний умисел на позбавлення життя до кінця, ОСОБА_1., дротом від електричної праски, здавив органи шиї потерпілої і тримав доки ОСОБА_5. не перестала подавати ознаки життя.

Побоюючись, що ОСОБА_5. може залишитися живою, ОСОБА_1. разом із ОСОБА_4. перенесли потерпілу у ванну кімнату і занурювали її голову у раковину наповнену водою.

Переконавшись, що ОСОБА_5. померла, захопивши майно потерпілої, ОСОБА_1. та ОСОБА_4. закрили квартиру і залишили місце злочину.

Після вчинення злочинів щодо ОСОБА_5., ОСОБА_1. виїхав до міста Одеси.

17 квітня 2005 року ОСОБА_1. познайомився із ОСОБА_6. і на автомобілі потерпілого "Сузукі", державний номерний знак НОМЕР_1 виїхав до Києва.

Приблизно о 23-24 годин того ж дня, ОСОБА_1. разом із ОСОБА_6. прибули у АДРЕСА_2 проживав ОСОБА_4.

Домовившись із ОСОБА_4. про заволодіння грошима ОСОБА_6., 18 квітня 2005 року, у проміжок між 2-3 годинами, ОСОБА_1. обговорював план спільних дій і запропонував ОСОБА_4. позбавити потерпілого життя, завдавши йому удари 16 кг. вагою, що знаходилася у квартирі ОСОБА_4.

18 квітня 2005 року о 3 годині, ОСОБА_1., який раніше вчинив умисне вбивство ОСОБА_5., взяв 16 кг. вагу, і підійшовши до сплячого ОСОБА_6., завдав йому 3-4 удари вагою по голові. Смерть ОСОБА_6. настала від відкритої черепно-мозкової травми.

Пересвідчившись у смерті ОСОБА_6., ОСОБА_1. разом із ОСОБА_4. заволодів майном потерпілого на загальну суму 2000 грн., загорнувши тіло ОСОБА_6. у ковдру, ОСОБА_1. та ОСОБА_4. перенесли його в іншу кімнату.

Після цього, у проміжок між 3 і 4 годинами ОСОБА_1. і ОСОБА_4. за попередньою змовою між собою незаконно заволоділи автомобілем потерпілого, вартістю 17 850 грн. і до 8 години їздили містом і Броварським районом.

В районі масиву "Торгмаш" у м. Бровари автомобіль був зупинений працівником міліції. ОСОБА_4. було затримано в салоні авто, а ОСОБА_1. - втік.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. посилається на те, що вирок щодо нього є несправедливим, постановленим на неповно перевірених обставинах справи і з обвинувальним ухилом.

Вважає, що суд неправильно встановив фактичні обставини справи, як щодо вбивства ОСОБА_5., так і ОСОБА_6.

Суд обгрунтував свій висновок в основному показаннями ОСОБА_4., який обмовив його, переклавши відповідальність на нього.

За змістом скарги та додатку до неї ОСОБА_1. просить пом'якшити йому покарання до 15 років позбавлення волі, або скасувати вирок і направити справу на додаткове розслідування.

У запереченні на касаційну скаргу засудженого, прокурор, яка брала участь у розгляді справи, просить вирок залишити без зміни, оскільки вважає його законним та обгрунтованим.

Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7., підтримавшого скаргу засудженого, представників потерпілих ОСОБА_8. та ОСОБА_9., міркування прокурора про безпідставність доводів засудженого і законність вироку та відсутність підстав для пом'якшення покарання винному, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі засудженого, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, за які його засуджено, грунтується на сукупності досліджених судом доказів, і є правильним.

Відкрите заволодіння майном ОСОБА_5., за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднане із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя, з проникненням у житло, а також умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, з метою приховання іншого злочину.

На підтвердження свого висновку щодо винності ОСОБА_1. у вчиненні злочинних дій щодо ОСОБА_5., суд послався на детальні показання ОСОБА_4., який брав безпосередньо участь у спільних діях разом із ОСОБА_1. щодо ОСОБА_5.

Зокрема, ОСОБА_4. у своїх неодноразових показаннях стверджував, що саме ОСОБА_1. був ініціатором пограбування та вбивства своєї сусідки, яка мешкала одна поверхом нижче і мала гроші.

З показань ОСОБА_4. видно, що він разом із ОСОБА_123 березня 2005 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, приїхали у АДРЕСА_1, де в квартирі № 72 проживав ОСОБА_1. Роздягнувшись в квартирі вони вдвох підійшли до квартири № 69 де мешкала ОСОБА_5.

Коли ОСОБА_1. назвався на запит потерпілої, вона відкрила їм двері. Проникнувши у житло закрили вхідні двері зсередини на ключ, що знаходився у замку.

ОСОБА_1. наказав ОСОБА_5. віддати гроші і коштовності. Потерпіла зняла з себе сережки, ланцюжок із хрестиком, обручку і віддала ОСОБА_1., а потім зібрала гроші в гривнях та доларах, а всього приблизно 400 доларів.

ОСОБА_4. повідомив, що в цей час хтось із сусіді в постукав по батареї опалення, а хвилин через 10 - подзвонив у двері.

ОСОБА_4. навів у своїх показаннях і таку деталь. Потерпіла казала їм, що у неї хворе серце і сусідка може викликати швидку медичну допомогу, оскільки вона не відкрила двері.

Виключивши світло, ОСОБА_1. наказав потерпілій лягти на підлогу і зв'язав принесеними мотузками руки. Розуміючи, що ОСОБА_5. може заявити в міліцію ОСОБА_1. запропонував вбити потерпілу і схопив праску.

ОСОБА_4. стверджував, що не бачив, як ОСОБА_1. душив потерпілу, але допоміг йому затягнути ОСОБА_5. у ванну кімнату, де вони занурювали голову у раковину заповнену водою, щоб перевірити чи дійсно потерпіла померла.

Закривши квартиру на ключ, вони залишили місце злочину і на таксі поїхали на вул. Короленка де викинули ключі від квартири.

Придбавши продукти харчування, пиво вони разом пішли на квартиру де мешкав ОСОБА_4. Вироби із золота, що належали потерпілій, на слідуючий день продали невідомим у м. Києві.

Показання зазначеного змісту містяться як у явці з повинною ОСОБА_4., у протоколах його допитів за участю захисника, так і відтворення обстановки та обставин події за його участю. Суд визнав ці показання такими, що відображають дійсний перебіг обставин вчинення злочинів.

Суд також проаналізував показання ОСОБА_1. і взяв до уваги його пояснення про те, що він дійсно 23 березня 2005 року перебував у своїй квартирі разом із ОСОБА_4. і розповідав йому про те, що поверхом нижче проживає одинока заможна жінка, яку можна пограбувати. Тоді ж він показав ОСОБА_4. квартиру де мешкала ОСОБА_5.

Не визнаючи свою участь у вбивстві сусідки, ОСОБА_1. пояснював, що злочин вчинив не він, а ОСОБА_4., який лише дав йому трохи грошей. Після вчинення злочину він разом із ОСОБА_4. залишив квартиру і на початку квітня виїхав до міста Одеси.

Суд критично поставився до тверджень засудженого про його непричетність до вбивства ОСОБА_5. і належним чином це умотивував, пославшись на інші докази у справі.

Так, потерпіла ОСОБА_2. підтвердила, що ОСОБА_5. була обережною людиною і ніколи не впустила б у квартиру невідому особу. Як пояснила ОСОБА_2., ОСОБА_5. неодноразово розповідала їй про те, що сусід, який проживає над нею поверхом вище, заходив до неї і вона йому позичала гроші. Свідок ОСОБА_10. дала аналогічні показання, ствердивши, що вироби із золота після вбивства зникли, не було їх і на вбитій.

З показань свідка ОСОБА_11. видно, що 23 березня 2005 року, приблизно о 20 годині вона заходила до потерпілої (сусідки) і користувалася її телефоном. ОСОБА_5. впустила її до квартири лише переконавшись у її особі. Близько 22 години вона знову намагалася зателефонувати з квартири ОСОБА_5., але потерпіла на її дзвінок двері не відчинила.

Показання свідків ОСОБА_12. та ОСОБА_13. свідчать про те, що коли 24 березня 2005 року ОСОБА_5. не вийшла на роботу вони із представника ЖЄКу та міліції вибили двері і виявили труп потерпілої. Бачили, що у квартирі розкидані речі, на підлозі лежала праска.

Свідок ОСОБА_14. підтвердила, що зі слів сина - ОСОБА_4. їй відомо, що він разом із ОСОБА_1вбили сусідку ОСОБА_1. Свідок охарактеризувала ОСОБА_4. як слабовільну людину, схильну до вживання алкогольних напоїв, яка легко піддається впливу інших.

Свідок ОСОБА_15. повідомила, що ОСОБА_1. після звільнення з місць позбавлення волі жив у неї, але часто був відсутній. 23 березня 2005 року вона була на роботі і повернулася додому лише ранком 24 березня.

З даних, що є у протоколі огляду місця події видно, що труп ОСОБА_5. було виявлено в її ж квартирі у ванній кімнаті з ознаками насильницької смерті.

За даними судово-медичної експертизи на трупі ОСОБА_5. на шиї виявлено незамкнуту странгуляційну борозну, переломи хрящів гортані та трахеї, набряки легень і речовини головного мозку. Комплекс ушкоджень у ділянці шиї не виключається що міг утворитися від шнура краски. Смерть ОСОБА_5. настала від механічної асфіксії - здавлювання органів шиї петлею.

Таким чином, досліджені судом докази дали суду підстави зробити переконливий висновок, щодо винуватості ОСОБА_1. у злочинах, вчинених ним разом із ОСОБА_4. щодо ОСОБА_5. Детальний аналіз доказів, у тому числі й показань ОСОБА_4. повністю спростовують доводи ОСОБА_1. про те, що він не брав участі у відкритому заволодінні майном і вбивстві ОСОБА_5.

Суд належним чином умотивував своє рішення з цього питання і воно є переконливим.

Даних, які давали б підстави вважати, що ОСОБА_4. (який також засуджений до довічного позбавлення волі) умисно обмовив ОСОБА_1., у справі не знайдено.

Умисне вбивство ОСОБА_6. за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, особою, яка раніше вчинили умисне вбивство, незаконне заволодіння транспортним засобом потерпілого, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Визнаючи ОСОБА_1. винним у злочинах щодо ОСОБА_6. суд послався, не тільки на показання ОСОБА_1. де він частково визнав себе винуватим, а й на показання ОСОБА_4., потерпілої, свідків, давши їм належну юридичну оцінку.

Зокрема, ОСОБА_1. визнав, що на початку жовтня 2005 року приїхав до м. Одеси і 17 квітня познайомився із ОСОБА_6., якому запропонував за певну плату з'їздити до м. Києва і назад на його автотранспорті. Разом із ОСОБА_6. заїхав до нього додому і того ж дня на автомобілі потерпілого "Сузукі-свіфт" 1993 року випуску, виїхали до м. Києва.

ОСОБА_1. визнавав, що умисел на заволодіння майном, у т.ч. грошима потерпілого, виник у нього під час поїздки. Разом із ОСОБА_6. він приїхав до ОСОБА_4., з яким вирішили пограбувати ОСОБА_6.

ОСОБА_1. стверджував, що вбивство ОСОБА_6. він вчинив вагою, коли потерпілій почав чинити опір, побачивши, що у нього з кишень забирають гроші. Удари вагою завдавав, коли ОСОБА_6., лежачи на підлозі, боровся із ОСОБА_4.

ОСОБА_1. визнав, що вони забрали гроші і скориставшись знайденими ключами, заволоділи автомобілем потерпілого.

Такого роду показання з невеликими відступами ОСОБА_1. давав неодноразово. Тому суд підставно поклав їх вирок, як один із доказів винності ОСОБА_1.

Аналогічні за змістом є й показання ОСОБА_4. досліджені у судовому засіданні.

Різниця між показаннями винних є лише у тому, що ОСОБА_4. стверджував, що ОСОБА_1. сам зайшов у кімнату де спав ОСОБА_6. і вагою завдав йому 3-4 удари.

ОСОБА_4. також стверджував, що заволодівши автомобілем, ОСОБА_1. намагався його продати. Коли працівник міліції переслідував їх, ОСОБА_1. зупинив автомобіль лише після того, як пошкодилося колесо. ОСОБА_1. втік, а він не зміг, оскільки був у стані алкогольного сп'яніння.

Засуджений ОСОБА_1., погоджуючись в основному із показаннями ОСОБА_4., вважає, що удари потерпілому він завдавав не сплячому ОСОБА_6., а тоді коли він боровся із ОСОБА_4.

Суд дав оцінку цим поясненням і його висновок щодо умисних дій ОСОБА_1. спрямованих на позбавлення життя потерпілого з корисливих мотивів і за попередньою змовою із ОСОБА_4., є правильним.

Суд послався на показання потерпілої ОСОБА_3., які в цілому співпадають із показаннями ОСОБА_1. щодо знайомства із потерпілим і обставин, що передували його поїздці разом із ОСОБА_1до м. Києва.

Показання свідків ОСОБА_16., ОСОБА_17. та ОСОБА_18. (сусідів ОСОБА_4.) доповнюють обставини події, що мала місце у період з 3 по 4 години 18 квітня 2005 року в квартирі ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_14. підтвердив показання ОСОБА_1. про те, що останній телефонував і повідомив про затримання ОСОБА_4. За порадою ОСОБА_1. він поїхав на квартиру до сина і виявив там труп невідомого.

Суд підставно послався й на показання свідка ОСОБА_19., який зупиняв автомобіль "Сузукі-свіфт" у якому знаходилися двоє п'яних чоловіків. Один з них, а це був ОСОБА_1., втік з машини, залишивши ОСОБА_4. в салоні авто.

Дані, що є у протоколі впізнання, свідчать про те, що свідок ОСОБА_19. впізнав у втікачеві з авто - ОСОБА_1.

На підтвердження висновку, що ОСОБА_6. було вбито вагою, суд послався на дані, що містяться у протоколі огляду місця події, де у квартирі ОСОБА_4. було виявлено труп ОСОБА_6. та вилучено металеву вагу із нашаруваннями крові.

За даними, що є у висновку медико-криміналістичної експертизи три забійні рани на голові трупа ОСОБА_6. утворилися від дії тупого предмету, яким могла бути атлетична металева гиря вагою 16 кг. вилучена з місця події.

Згідно із даними, що є у протоколі виїмки видно, що свідок ОСОБА_20. видав мобільний телефон і шкіряну сумочку.

Потерпіла ОСОБА_3., як це убачається із протоколів впізнання, впевнено впізнала мобільний телефон і шкіряну сумочку, що належали її чоловіку - ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_20. впевнено впізнала ОСОБА_1., як особу котра 18 квітня 2005 року продала їй телефон і сумочку, яку вона видала працівникам міліції.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів дали суду усі підстави визнати ОСОБА_1. винуватим в умисному вбивстві ОСОБА_6. та заволодінні його майном, у тому числі й автомобілем.

Рішення суду є правильним і умотивованим.

Доводи ОСОБА_1., наведені ним у скарзі, про неповноту однобічність та безпідставність його засудження та упередженість суду, не мають під собою жодних підстав і не спростовують висновки суду, щодо доведеності винності ОСОБА_1.

Визнавши ОСОБА_1. винуватим у злочинах щодо ОСОБА_5. та ОСОБА_6., суд правильно кваліфікував злочинні дії винного за п.п. 6, 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України (2341-14) .

ОСОБА_1. згідно із висновком комплексної нарколого-психолого-психіатричної експертизи є осудною особою.

Покарання ОСОБА_1. призначено згідно із вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , з урахуванням усіх обставин справи, тяжкості вчинених злочинів, даних про особу винного, у тому числі стану його здоров'я, обставин, що обтяжують покарання.

Суд умотивував чому не вбачає підстав для призначення покарання на певний строк і обгрунтовано дійшов висновку про необхідність призначення довічного позбавлення волі.

Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання, як про це просить у скарзі засуджений.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування вироку не встановлено.

Керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Верховного Суду України

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.