Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області на постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2009 року, якою до

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, працюючого на КП "Теплоенерго" слюсарем,

судимого 8 січня 2008 року за ст. 164 ч.1 КК України

до 80 годин громадських робіт,

застосовано п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, звільнено його від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 389 КК України і закрито провадження у кримінальній справі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 обвинувачувався в ухиленні від відбування громадських робіт, будучи особою, засудженою до цього покарання, у результаті чого він у період з 14 травня по 4 серпня 2008 року не відбув 24 години з призначених 80 годин громадських робіт.

Суд застосував акт амністії, оскільки ОСОБА_5 подав відповідну заяву, скоїв злочин невеликої тяжкості та має на утриманні неповнолітнього сина ІНФОРМАЦІЯ_2.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати постанову у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що ОСОБА_5 не підлягав звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст.1 п."в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) в силу положень п."г" ст.7 цього Закону, так як він до повного відбуття покарання у виді громадських робіт, призначеного за вироком суду, умисно ухилився від його відбування, тобто знову вчинив умисний злочин.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він після постановлення вироку, яким йому призначено покарання у виді громадських робіт, скоїв умисний злочин, передбачений ч.2 ст. 389 КК України, що полягає в ухиленні від відбування громадських робіт особою, засудженою до цього покарання.

Суд звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ст. 389 ч.3 КК України на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, однак пунктом "г" ст.7 цього Закону встановлено, що амністія не застосовується до осіб, які після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Отже, місцевий суд дійсно застосував закон, який не підлягав застосуванню, у зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, -

касаційне подання заступника прокурора Полтавської області задовольнити.

Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16 січня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.