Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_5 на вирок П’ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

відповідно до ст. 89 КК України

судимості не мала,

засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України на вісім років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди і на користь НДЕКЦ при УМВС України в Дніпропетровській області 563 грн. 40 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2008 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що вона 16 січня 2008 року о 2-ій год. 50 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння і знаходячись на веранді житлового будинку поАДРЕСА_1, на ґрунті неприязних відносин під час бійки умисно завдала ОСОБА_7 удар кухонним ножем в область передньої поверхні грудної клітки справа, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

У касаційних скаргах і доповненнях до них:

- засуджена ОСОБА_4 просить судові рішення скасувати, зазначаючи, що ОСОБА_7 заподіяла тяжкі тілесні ушкодження, перебуваючи в стані душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого. Водночас просить пом’якшити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, врахувавши захворювання на туберкульоз, а також те, що вона має малолітню дитину і матір-пенсіонерку, яка є інвалідом. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, однобічність і неповноту досудового та судового слідства. Посилається на порушення її прав на розгляд мовою, яку вона розуміє, фіксування перебігу судового процесу технічними засобами та про допуск до участі в справі громадського захисника. Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним;

- захисник ОСОБА_5 просить судові рішення щодо ОСОБА_4 змінити, перекваліфікувати її дії зі ст. 121 ч. 2 КК України на ст. 119 ч. 1 КК України та обрати їй покарання в межах санкції цієї статті. Мотивує тим, що засуджена заподіяла тілесні ушкодження ОСОБА_7 з необережності. Зазначає про завищений розмір відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в умисному заподіянні ОСОБА_7 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, підтверджується дослідженими та належно оціненими судом доказами.

На досудовому слідстві й в суді ОСОБА_4, визнаючи вину частково, показувала, що між нею та ОСОБА_7 виникла сварка, яка переросла в обопільну бійку. ОСОБА_7 почав бити її кулаками у голову і вона у відповідь на такі дії вдарила його кухонним ножем в область грудей.

Показання ОСОБА_4 про те, що нанесенню нею удару ножем ОСОБА_7 передувала обопільна бійка, підтверджуються даними висновків судово-медичних експертиз, відповідно до яких як на трупі потерпілого, так і на тілі засудженої були наявними такі тілесні ушкодження, виникнення яких характерне при нанесенні один одному ударів (т. 1, а. с. 69-73, 78-81).

Та обставина, що між засудженою і потерпілим 16 січня 2008 року відбувалася бійка, під час якої ОСОБА_4 завдала йому удар ножем у груди, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10

За даними висновку судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_7 настала від гострої крововтрати внаслідок поранення грудної клітки з ушкодженням правого шлуночка серця, що ускладнилося розвитком явищ гемотораксу (т. 1, а. с. 69-73).

За даними висновку судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 є осудною, в момент вчинення інкримінованого їй діяння ознак тимчасового розладу душевної діяльності не виявляла, знаходилась в стані простого алкогольного сп’яніння, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними (т. 1 а.с. 179-182).

З огляду на це, доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_4 про те, що тілесні ушкодження потерпілому вона заподіяла знаходячись у стані сильного душевного хвилювання, є безпідставними.

Таким чином, всебічно, повно й об’єктивно дослідивши всі обставини справи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що, завдаючи в ході обопільної бійки удар потерпілому ножем в грудну клітку, ОСОБА_4 діяла умисно, а не з необережності, про що стверджується в касаційній скарзі захисника, і з цього приводу навів у вироку переконливі мотиви.

Розглядаючи справу за апеляціями засудженої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції перевірив викладені в них доводи, які за змістом є аналогічними доводам касаційної скарги засудженої, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, а вирок - законним та обґрунтованим.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції провадився у передбаченому законом порядку. Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, яка характеризувалась за місцем проживання посередньо, перебування на її утриманні малолітньої дитини, наявність захворювання, а також обставину, що обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З огляду на викладене та конкретні обставини справи, слід визнати, що призначене ОСОБА_4 покарання є необхідним для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Отже, підстав для пом’якшення засудженій покарання, про що міститься прохання в касаційній скарзі, не вбачається.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що клопотань про фіксування судового процесу технічними засобами, розгляд справи на російській мові та про допуск захисника ОСОБА_4 не заявляла, а тому доводи засудженої про порушення судом вимог кримінально-процесуального закону є безпідставними.

Інших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Доводи касаційних скарг засудженої ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_5 про завищений розмір моральної шкоди є необґрунтованими.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходив з понесених потерпілою ОСОБА_6 моральних страждань, яких вона зазнала у зв’язку зі смертю сина. Таке рішення суду ґрунтується на вимогах закону, а тому підстав для зменшення встановленого судом розміру моральної шкоди, про що ставиться питання в касаційних скаргах засудженою ОСОБА_4 і її захисником, не вбачається.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженої ОСОБА_4 і її захисника ОСОБА_5