Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця с. Леніно Ленінського району Автономної Республіки Крим, жителя м. Щелкіно Ленінського району Автономної Республіки Крим, раніше судимого 13.05.2004 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі, звільненого 29.05.2007 року умовно - достроково на 1 рік і 5 місяців,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком і визначено ОСОБА_1. остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 липня 2008 року, близько 16 години, будучи у стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, у с. Леніно Ленінського району Автономної Республіки Крим таємно викрав велосипед потерпілого ОСОБА_2 вартістю 840грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, зокрема, ч. 2 ст. 63 КК України, відповідно до якої покарання у виді позбавлення волі не може бути призначено на строк менший, ніж 1 рік. Крім того, у доповненні до касаційного подання прокурор указує на те, що суд, на порушення ч. 4 ст. 71 КК України, призначив ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків, яке за своїм розміром є меншим від невідбутої ним частини покарання за попереднім вироком.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Колесниченка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд, призначаючи засудженому ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі, неправильно застосував кримінальний закон, оскільки не звернув увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 63 КК України позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п’ятнадцяти років.

Відповідно до п. 8 роз’яснень, містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України (2341-14) , тобто меншим, аніж один рік позбавлення волі.

Проте суд призначив ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, що є меншим від межі, встановленої законом для цього виду покарання.

Окрім того, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 13 травня 2004 року було засуджено Ленінським районним судом Автономної Республіки Крим за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки і 6 місяців позбавлення волі, а 29 травня 2007 року його було звільненого умовно-достроково на 1рік і 5 місяців. Новий злочин він учинив після звільнення з місць позбавлення волі, але до повного відбуття покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд правильно встановив наведену обставину і дійшов вірного висновку про необхідність застосування ст. 71 КК України. Однак, при цьому, визначаючи розмір остаточного покарання за ст. 71 КК України, судом було порушено вимоги ч. 4 цього Закону, яким передбачено, що при визначенні покарання за сукупністю вироків остаточне покарання має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком, тобто більшим, ніж 1 рік і 5 місяців.

З цих підстав вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 не можна вважати законним та обґрунтованим.

За таких обставин вирок місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно усунути зазначені недоліки та постановити рішення з дотриманням вимог і положень кримінального й кримінально-процесуального законодавства. Якщо буде доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, то міру покарання належить призначити відповідно до вимог закону.

Ураховуючи викладене, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

задовольнити касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим.

Вирок Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.