Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

та адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на судові рішення по скарзі ОСОБА_2,

Постановою першого заступника прокурора Львівської області від 19 березня 2009 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 2121 КК України.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2009 року вищевказану постанову прокурора було скасовано і відмовлено у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 2121 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2009 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановлених по даній справі судових рішень і направлення матеріалів на новий судовий розгляд, оскільки вважає незаконними і необґрунтованими як рішення суду першої інстанції, так і апеляційної.

На це подання від ОСОБА_2 надійшли заперечення, у яких він, посилаючись на його безпідставність, просить залишити подання прокурора без задоволення, а судові рішення без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав подання, а також пояснення адвоката про відсутність підстав для задоволення подання прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з статтями 94, 97, 98 КПК України прокурор чи слідчий зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів та підстав, що зазначені у ст. 94 КПК України.

Відповідно до положень, викладених у ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, що стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Скасовуючи постанову прокурора про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції у своєму рішенні послався на відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність у діях директора ВП "Шахта Червоноградська" ДП "Львіввугілля" ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 2121 КК України.

У той же час, зі змісту постанови про порушення кримінальної справи і матеріалів перевірки, які фактично стали підставою для порушення кримінальної справи, вбачається, що вони містили дані про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора ВП "Шахта Червоноградська" ДП "Львіввугілля", як розпорядник коштів підприємства, всупереч вимог п. 6 ст. 20 Закону України від 09 липня 2003 року "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", при надходженні на розрахункові рахунки підприємства коштів у сумі 5 598 144, 73 грн 1 672 134, 9 грн скерував на цілі, не пов’язані з виробничою діяльністю.

Про ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що мало місце у діяльності підприємства, яке очолював ОСОБА_2, свідчать дані, які містяться у листі управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді від 18 лютого 2009 року про розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті ВП "Шахта Червоноградська" ДП "Львіввугілля", відповідно до якого заборгованість становить 1 672 134 грн, даними руху коштів по рахунку ВП "Шахта Червоноградська" ДП "Львіввугілля" відкритому у першій філії ВАТ "Кредобанк" тощо.

Однак, при розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи наведені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, а його висновок про відсутність даних про умисне ухилення ОСОБА_2 від сплати обов’язкових платежів є поспішним і необґрунтованим.

Посилання у запереченнях на дані висновків, що містяться у акті від 24лютого 2009 року управління Пенсійного фонду України у м. Червонограді про відсутність фінансових порушень на підприємстві, яке очолює ОСОБА_2 не може бути підставою для визнання законним рішення суду першої інстанції, оскільки причини виникнення наведених суперечностей у висновках управління Пенсійного фонду можуть бути з’ясовані шляхом проведення певних процесуальних дій, зокрема, після порушення кримінальної справи.

Переглядаючи дану справу за апеляцією прокурора, апеляційний суд не звернув уваги на указані недоліки, допущені судом першої інстанції.

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним скасувати як постанову суду першої інстанції, так і ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Під час цього розгляду суду необхідно розглянути подану скаргу у відповідності до вимог ст. 2368 КПК України і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанції, задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2009 року про скасування постанови першого заступника прокурора Львівської області від 19 березня 2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 2121 КК України, і про відмову у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_2 за ознаками указаного злочину, та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 червня 2009 року, якою залишено без зміни рішення суду першої інстанції - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же районний суд.