Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

у пред'явленому їй обвинуваченні за ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України визнана невинною і виправдана за відсутністю в її діях складу злочинів.

У задоволенні цивільного позову відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано невинною і виправдано у вчиненні таких діянь.

ОСОБА_1, будучи службовою особою - головою правління ВАТ "Закарпатське будівельне управління", на яку було покладено організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в тому числі організація забезпечення охорони праці на цьому підприємстві та дотримання правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, уклала договір підряду № 336/01-13 від 20 травня 2004 року з Мукачівським міським виконавчим комітетом щодо виконання робіт з розбирання (демонтажу) залишків будівельних конструкцій незавершеного будівництва Пістрялівської радіолокаційної станції.

Діючи умисно, ОСОБА_1, порушуючи вимоги ст. 24 Кодексу законів про працю України, що передбачає порядок укладення трудового договору і ст. 13 Закону України "Про охорону праці", відповідно до якої роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, п. 1.28 БНІП ІП-4-80 "Техніка безпеки у будівництві", п. 2.2.10 Типового положення про навчання (ДНАОП 0.00.4.12.99), не розробила проект виконання робіт щодо демонтажу Пістрялівської РЛС, фактично допустила до її демонтажу групу працівників, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, не оформивши їх належним чином як працівників підприємства, не роз'яснивши їм правила техніки безпеки і не забезпечивши засобами індивідуального захисту при виконанні робіт з підвищеною небезпекою.

06 липня 2004 року приблизно о 10-ій год. під час демонтажу залізобетонних конструкцій Пістрялівської РЛС відірвалась від каркасу будівлі балка, яка придавила ноги працівнику ОСОБА_2, внаслідок чого він отримав тяжкі тілесні ушкодження, що потягли за собою стійку втрату працездатності.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 2 ст. 272 КК України, не ґрунтується на доказах, які є в матеріалах справи. Посилається на порушення судом вимог ст. 328 КПК України при вирішенні питання про цивільний позов.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який касаційне подання підтримав і просив судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 323, 334 КПК України вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити, зокрема, підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Розглянувши справу, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складів злочинів, передбачених ст.ст. 172 ч. 1, 272 ч. 2 КК України, та постановив щодо неї виправдувальний вирок.

Як встановив суд, 20 травня 2004 року ОСОБА_1, будучи головою правління ВАТ "Закарпатське будівельне управління", уклала договір підряду з Мукачівським міськвиконкомом. Згідно з цим договором зазначене підприємство брало на себе функції і обов'язки по виконанню розбирання (демонтажу) залишків будівельних конструкцій незавершеного будівництва Пістрялівської РЛС, приходування елементів демонтажу, їх реалізацію, тощо, а також зобов'язувалось забезпечити техніку безпеки та охорону праці на всіх стадіях робіт.

Після отримання дозволу на початок робіт з підвищеною небезпекою №093.04.21.45.21.1 від Територіального управління Держнаглядохоронпраці з 28 вересня 2004 року почались роботи по виконанню демонтажу Пістрялівської РЛС.

Суд визнав також достовірними дані, що містились у показаннях ОСОБА_1, згідно з якими працівники були допущені до роботи по виконанню демонтажу металоконструкцій лише після отримання всіх відповідних дозволів, розробки проекту виробництва, а також виписки наряду допуску № 4 на проведення робіт з підвищеною небезпекою. До початку робіт по виконанню демонтажу (28 вересня 2004 року) ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в установленому законом порядку прийняли на роботу. Після цього з території станції було вивезено 2-3 машини металобрухту, що знаходився на землі. Також ОСОБА_1 заперечувала прийняття та допуск на роботу ОСОБА_7.

Проте, встановивши наведені обставини, суд зробив у вироку суперечливий висновок, що (дослівно) "працівники самостійно визначилися по бригадах, призначили собі бригадирів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4. і самовільно, без дозволу ОСОБА_1, чи кого-небудь з посадових осіб ВАТ "ЗБУ" приступили до виконання робіт".

Як вказано у вироку, показання ОСОБА_1 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 про те, що працювали на демонтажі Пістрялівської РЛС і після доручення цих робіт ВАТ "Закарпатське будівельне управління" голова правління ОСОБА_1 повідомила їм про необхідність офіційного працевлаштування, проходження навчання на проведення висотних робіт. Погодившись з новими умовами праці, написали заяву і їх було прийнято на роботу.

Однак, судом не дано належної оцінки показанням цих же свідків на досудовому слідстві. Так, ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 показували, що працювали на демонтажі Пістрялівської РЛС, хоча офіційно на роботу при керівництві ОСОБА_1 ВАТ "Закарпатське будівельне управління" прийняті не були, з правилами безпеки не ознайомлювались. На зустрічі із ОСОБА_1 та сказала, що отримувати вони будуть 120 гривень за одну тонну заготовленого металобрухту, заправляти кисень і пропан для різки металу будуть самі із зароблених грошей. У день, коли стався нещасний випадок з ОСОБА_7, вони працювали на станції на демонтажі металоконструкцій ( т. 1 а.с. 36-37, 148, т. 2 а.с. 53-56, 61-64, 68-71).

Крім того, посилання у вироку на те, що частину працівників Пістрялівської РЛС, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 оформили на роботу в установленому законом порядку, не підтверджується іншими дослідженими судом доказами.

У суді свідок ОСОБА_8 показав, що у 2004 році працював інженером з охорони праці у ВАТ "Закарпатське будівельне управління" і займався оформленням на роботу. У цей період люди, які працювали на Пістрялівській РЛС, на роботу не оформлялись, інструктажі, чи роз'яснення правил безпеки, з ними не проводились. ОСОБА_1 не ставила його до відома про те, що на станції працюють люди. Крім того, станом на 6.07.2004 року допуск на початок робіт по демонтажу металоконструкцій на станції ВАТ "Закарпатське будівельне управління" не отримало (т. 3 а.с. 446).

Свідок ОСОБА_9 показав у суді, що за даними висновків комісії по розслідуванню нещасного випадку, що стався на Пістрялівській РЛС 6.07.2004 року з ОСОБА_7, голові правління ВАТ "Закарпатське будівельне управління" ОСОБА_1 був наданий припис, де зазначались допущені з боку керівництва підприємства порушення п. 1.28 БНІП ІП-4-80 "Техніка безпеки у будівництві", п. 2.2.10 Типового положення про навчання (ДНАОП 0.00.4.12.99), ст. 24 Кодексу законів про працю України і ст. 13 Закону України "Про охорону праці" . Також комісією було встановлено, що ОСОБА_7 перебував з ВАТ "Закарпатське будівельне управління" у трудових відносинах.

Потерпілий ОСОБА_7 показував, що на Пістрялівській радіолокаційної станції офіційно працював з 2002 року, виконуючи роботи по її демонтажу. Після зміни підприємства, яке цим займалось, у червні 2004 року він та інші працівники зустрілись з головою правління ВАТ "Закарпатське будівельне управління" ОСОБА_1 Їм повідомили, що вони будуть проводити демонтаж металоконструкцій станції, здавати заготовлений металобрухт за ціною 120 гривень за 1 тонну.

До виконання робіт приступили відразу без офіційного оформлення. Видали їм різаки для металу, але захисні засоби, тобто страхові пояси, каски, інші засоби захисту не було видано. Також не проводились інструктажі з техніки безпеки. ОСОБА_1 видала особисто гроші після першої машини нарізаного металу, а потім ОСОБА_10 видавав їм заробітну плату.

6 липня 2004 року з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6 та іншими працівниками виконували демонтаж металоконструкцій станції. Під час робіт металева балка, яку відрізав, під вагою бетонних плит відірвалась і він впав на землю з висоти четвертого поверху, отримавши тяжкі тілесні ушкодження.

Аналогічні показання давали свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13, зазначаючи, що директор ВАТ "ЗБУ" ОСОБА_1 трудовий договір з ними не укладала. Для виконання висотних робіт на радіолокаційній станції засоби індивідуального захисту не видавались і інструктажі з техніки безпеки з ними не проводились. Крім того, свідок ОСОБА_12 показав, що ОСОБА_1 приїздила на об'єкт 3-4 рази (т.3 а.с. 454-456, 459-460).

Матеріалами справи не підтверджується також висновок суду про відсутність "жодних" доказів (як вказано у вироку) того, що виконання працівниками робіт по демонтажу Пістрялівської РЛС проводились з відома ОСОБА_1 і що вона давала кому-небудь з працівників ТзОВ "Бастіон" вказівки пропускати на територію кого-небудь з працівників, які там фактично працювали.

Із показань свідка ОСОБА_14, який працював на посаді заступника директора ТзОВ "Бастіон", вбачається, що у травні 2004 року між ВАТ "Закарпатське будівельне управління" в особі голови правління ОСОБА_1 і ТзОВ "Бастіон" було укладено договір по здійсненню охорони Пістрялівської РЛС і при його підписанні обумовлювалось, що тих працівників, які працювали раніше на радіолокаційній станції, охорона повинна пропускати на об'єкт. Крім того, свідок ОСОБА_14. показав, що особисто розмовляв з ОСОБА_1 про те, що люди працюють без ременів, касок, на що та відповіла, що вона всім цим їх забезпечить (т. 3 а.с. 425-427).

Свідки ОСОБА_15 і ОСОБА_11, які працювали по охороні радіолокаційної станції, також підтвердили в суді, що від керівництва ВАТ "Закарпатське будівельне управління" отримали вказівку пропускати на територію радіолокаційної станції всіх людей, які раніше там працювали (т. 3 а.с.445-446, 458-459).

Крім того, слід визнати юридично неспроможним посилання суду на те, що з території Пістрялівської РЛС за червень-липень місяці 2004 року було поставлено на приймальний пункт "Укрвтормету" лише дві-три машини металобрухту, який був вже демонтований.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2005 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 213 ч. 1 КК України за те, що вона, будучи головою правління ВАТ "Закарпатське будівельне управління", без відповідної ліцензії на здійснення операцій з металобрухтом чорних металів шляхом демонтажу залізобетонних конструкцій Пістрялівської РЛС здійснювала реалізацію металобрухту чорного металу. Також суд встановив доведеним, що протягом червня 2004-2005 р.р. ОСОБА_1 реалізувала ТОВ "Укрвтормету" 521,987 тонн металобрухту чорного металу.

У суді свідок ОСОБА_16 показав, що працює на посаді механіка-диспетчера ВАТ "Закарпатське будівельне управління" і особисто не знає людей, які працювали та різали опори на Пістрялівській РЛС. Зазвичай, коли був заготовлений метал, йому телефонувала, або давала вказівку ОСОБА_1 виписувати документи на транспортування металобрухту з Пістрялівської РЛС для відправки його станції замовнику ТОВ "Укрвтормету" (т. 3 а.с. 447).

Отже, суд обгрунтував вирок показаннями потерпілого ОСОБА_7, свідків ОСОБА_6 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_17, інших, проте фактичні дані, які в них містились і підтверджували ту обставину, що до отримання ВАТ "Закарпатське будівельне управління" дозволу на проведення робіт з підвищеною небезпекою на Пістрялівській РЛС проводились роботи по виконанню демонтажу металоконструкцій, належно не проаналізував.

На однобічність і неповноту судового розгляду, відсутність у вироку мотивів відхилення вище наведених доказів апеляційним судом при розгляді

справи не було також звернуто увагу.

Натомість апеляційний суд піддав критиці показання потерпілого ОСОБА_7, а також показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_17, ОСОБА_6, ОСОБА_2 щодо обставин їх допуску до роботи на Пістрялівській РЛС, пославшись на те, що свідки можуть бути зацікавленими у вирішенні справи на користь потерпілого. Проте наявними у справі доказами об'єктивних даних, які б підтверджували такий висновок, не виявлено.

Разом з цим, показання тих же свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_2, але з приводу їх офіційного працевлаштування до ВАТ "Закарпатське будівельне управління", в ухвалі апеляційного суду визнані достовірними, що свідчить про оцінку доказів вибірково.

Не грунтуються на матеріалах справи й посилання в ухвалі на те, що потерпілий ОСОБА_7 не знаходився у трудових відносинах з ВАТ "Закарпатське будівельне управління", бо не вчиняв жодних дій, направлених на укладення трудового договору.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_7 показував, що офіційно працював на Пістрялівській РЛС. У травні-червні 2004 року керівник їх колективу директор "Закарпатвтормет" ОСОБА_18. повідомив всіх, що вони будуть продовжувати працювати, але у власника іншого підприємства. Згодом приїхала на об'єкт ОСОБА_1 та підтвердила, що вони будуть працювати на неї. Також вважав, що його переоформили на підприємство ВАТ "Закарпатське будівельне управління", оскільки виходив на роботу з іншими працівниками, займався виконанням демонтажу Пістрялівської РЛС і отримував заробітну плату.

Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_2 і ОСОБА_12 давали аналогічні показання.

Отже, слід визнати, що між потерпілим ОСОБА_7 і підприємством "Закарпатське будівельне управління" існували трудові відносини, оскільки відповідно до ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Апеляційний суд зазначив в ухвалі, що кримінальну справу щодо ОСОБА_1 порушено за ст.ст. 172 ч. 1, 272 ч. 2 КК України, що суперечить постанові слідчого прокуратури від 22.06.2005 року про закриття кримінальної справи за фактом порушення вимог законодавства про охорону праці, що спричинило тяжкі наслідки, за ст. 271 ч. 2 КК України.

Однак такий висновок апеляційного суду є помилковим, бо кримінальну справу було закрито через наявність у діях службових осіб ВАТ "Закарпатське будівельне управління" більш тяжкого злочину, а саме порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою і тому постанова слідчого прокуратури від 22.06.2005 року не могла перешкодити провадженню досудового слідства вже за іншим обвинуваченням.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судове слідство у справі проведені однобічно і неповно, що зумовило постановлення щодо ОСОБА_1 судових рішень, законність і обґрунтованість яких є сумнівними.

Зазначені вище порушення закону, відповідно до положень ст.ст. 368, 370 КПК України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно з дотриманням норм кримінально-процесуального закону дослідити всі обставини справи в їх сукупності та прийняти щодо ОСОБА_1 законне і обгрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 грудня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області від 03 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.