Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Артемівського районного суду м.Луганська від 31 травня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець

м.Алчевська Луганської області, мешканець

м.Києва, такий, що не має судимості,

засуджений:

за ч.4 ст. 190 КК України на 5 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 205 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.2 ст. 209 КК України на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 2 роки та з конфіскацією всього майна;

за ч.1 ст. 212 КК України до покарання у виді позбавлення права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 2 роки;

ч.2 ст. 212 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 2 роки;

за ч.3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна;

за ч.3 ст. 357 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.2 ст. 366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 7 років з позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 3 роки та з конфіскацією всього майна.

Зазначеним вироком також засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вирок щодо яких в касаційному порядку не оскаржений.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у квітні 2002 року, за обставин встановлених судом і зазначених у вироку, незаконно шляхом обману та за попередньою змовою з особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження, заволодів майном ВАТ "Луганськмлин" в особливо великому розмірі на суму 112320 грн. Він же за попередньою змовою з особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження, вчинив фінансові операції з цими коштами, тобто легалізував (відмивав) доходи, одержані злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_1 у 2002-2004 роках вчинив дії, спрямованні на фіктивне підприємництво, тобто, придбав суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі та юридичній особі; незаконно заволодів паспортом громадянина України; ухилявся від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету коштів у значному та особливо великому розмірах; вчинив службове підроблення, тобто як службова особа вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості та видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку місцевого суду і направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги засудженого і пом'якшення йому покарання за ч.2 ст. 209 КК України та сукупністю злочинів, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого задовольнити частково, а постановлений щодо нього вирок змінити.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України, підставами для зміни чи скасування вироку, ухвали чи постанови в касаційному порядку є істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого. Вирок місцевого суду не може бути скасований або змінений в касаційному порядку у зв'язку з однобічністю, неповнотою дізнання, досудового чи судового слідства або невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, тому колегія суддів виходить з фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 злочинів, встановлених судом.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним змінити вирок суду щодо ОСОБА_1 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

ОСОБА_1 визнаний винуватим у легалізації (відмиванні) доходів, здобутих злочинним шляхом, за попередньою змовою групою осіб, тобто, у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України і за цим законом йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 2 роки та з конфіскацією всього майна.

Суд встановив, що цей злочин ОСОБА_1 вчинив у період з 4 по 8 квітня 2002 року. На момент вчинення злочину ст. 209 КК України мала іншу редакцію і санкцією ч.2 цієї статті було передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією коштів, здобутих завідомо злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

16 січня 2003 року внесено зміни до ст. 209 КК України і за ч.2 цієї статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років, з конфіскацією коштів, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна, тобто кримінальну відповідальність за ці злочини було посилено.

Як передбачено ч.2 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі. За таких обставин щодо ОСОБА_1 повинен бути застосований закон, який діяв на момент вчинення ним злочину. Суд за ч.2 ст. 209 КК України, в редакції від 16.01.2003 року, призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, колегія суддів також вважає за необхідне призначити йому мінімальне покарання за законом, що діяв на момент вчинення злочину.

Крім того, ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 212 КК України, а саме - за умисне ухилення від сплати податку на додану вартість за період господарської діяльності МПП "Восток-Компані" з 1 квітня 2002 року по 31 грудня 2003 року на загальну суму зі штрафними санкціями 2179484 грн.

Відповідно до вимог цього закону, кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, настає за вчинення злочину службовою особою підприємства незалежно від форм власності. Суд встановив, що директором МПП "Восток-Компані" ОСОБА_1 був призначений у січні 2004 року, тобто на період з 1 квітня 2002 року по 31 грудня 2003 року він не був службовою особою МПП "Восток-Компані", а тому не може нести кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків за цим епізодом обвинувачення.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що під час досудового слідства та судового розгляду справи були істотно порушені його права, зокрема - право на захист, право на ознайомлення з матеріалами справи та з протоколом судового засідання є необґрунтовані.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_1 з моменту його затримання були роз'ясненні процесуальні права і він відмовився від участі захисника, про що зробив власноручні записи (т.6, а.с.3,18-21), а коли він заявив про своє бажання мати захисника, то йому був призначений захисник ОСОБА_4 і з його участю ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення, а також всі матеріали справи в порядку ст.ст. 218- 220 КПК України.

Колегія суддів не убачає також порушення права ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами справи при оголошенні йому про закінчення досудового слідства. Відповідно до графіку ознайомлення з матеріалами справи 6,7,8,11 та 18 липня 2007 року ОСОБА_1 надавались для ознайомлення матеріали справи і за цей час він ознайомився з 1-го по 22-й аркуш т.1 кримінальної справи (т.11, а.с.289) і 18 липня 2005 року відмовився від ознайомлення з матеріалами справи у присутності захисника ОСОБА_4 (т.11, а.с.298).

Після надходження кримінальної справи до суду ОСОБА_1 також надавалась можливість ознайомитись з матеріалами справи і в період з 17 лютого по 13 березня 2006 року його неодноразово доставляли із слідчого ізолятора до суду. Проте ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватись з матеріалами справи, про що працівники суду склали відповідні акти (т.12, а.с.422, 434, 436, 447, 442, 448, 465, 469, 471, 473, 474), він також відмовився ознайомитись з протоколом судового засідання в приміщенні Артемівського районного суду м.Луганська (т.14, а.с.358, 360,363) та висував не передбаченні кримінально-процесуальним законом вимоги щодо порядку ознайомлення з матеріалами справи. За заявою ОСОБА_1 суд видав йому копію технічного запису судового процесу.

Враховуючи зазначене, колегія суддів не вбачає порушення права на захист засудженого ОСОБА_1 під час досудового слідства і судового розгляду справи та порушення його права на ознайомлення з матеріалами справи. Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які могли б поставити під сумнів законність та обґрунтованість вироку суду щодо ОСОБА_1, не виявлено.

Колегія суддів вважає, що при постановленні вироку суд допустив порушення вимог кримінального закону в частині призначення додаткових покарань ОСОБА_1

Так, ч.4 ст. 190 КК України передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна, а ч.2 ст. 209 КК України - конфіскація коштів, здобутих злочинним шляхом. Ці додаткові покарання ОСОБА_1 суд не призначив і не навів передбачених законом підстав для його звільнення від таких покарань, але колегія суддів позбавлена можливості усунути ці порушення вимог закону в зв'язку з відсутністю касаційних підстав для такого рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Артемівського районного суду м.Луганська від 31 травня 2007 року в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст. 212 КК України скасувати і на підставі ст. 6 п.2 КПК України провадження у справі в цій частині закрити.

Цей же вирок щодо ОСОБА_1 змінити, за ч.2 ст. 209 КК України призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 205, ч.2 ст. 209, ч.1 ст. 212, ч.2 ст. 212, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 366 КК України, визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, з позбавленням права займатися господарсько-фінансовою діяльністю на строк 3 роки.