Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 січня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2009 року,

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 січня 2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

українця, громадянина України,

раніше судимого:

– 19 листопада 1997 року за ст. 142 ч. 2, 44 КК України

1960 року на 4 роки позбавлення волі;

– 6 лютого 2004 року за ст. 187 ч. 2, 69 КК України

на 6 років позбавлення волі,

звільненого 21 липня 2008 року умовно достроково

на 1 рік 1 місяць 24 дні,засуджено:

– за ст. 187 ч. 2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків призначено покарання – 3 роки 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 344 гривні 30 копійок судових витрат.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він, 5 жовтня 2008 року, близько 00 год. 20 хв., біля загальноосвітньої школи № 9 на вулиці О. Молодшого, 21 в м. Чернігові, з метою заволодіння майном напав на потерпілу ОСОБА_8 і відкрито заволодів її майном на загальну суму 2 599 грн. 80 коп., після чого з метою утримання майна умисно завдав їй тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’я.

22 жовтня 2009 року за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, Апеляційний суд Чернігівської області скасував названий вирок Деснянського районного суду м. Чернігова в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_5 призначив за ч. 2 ст. 187 КК України покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, крім житла, а на підставі ст. 71 КК України остаточно за сукупністю вироків призначив покарання – 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.

В іншій частині вирок залишено без зміни.

На вирок апеляційного суду подані касаційні скарги.

Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просять вирок Апеляційного суду Чернігівської області скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що апеляційний суд призначив засудженому надмірно суворе покарання, без урахування сукупності пом’якшуючих обставин.

Засуджений ОСОБА_5 подав скаргу аналогічну за змістом зі скаргою захисників і просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку.

Кваліфікація дій ОСОБА_5 за ст. 187 ч. 2 КК України відповідає встановленим обставинам вчинення злочину і у скаргах не заперечується.

Покарання засудженому призначено відповідно до ст. 65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_5 та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання.

Доводи касаційних скарг про те, що суд при призначенні покарання не врахував обставин, які пом’якшують покарання і призначив надмірно суворе покарання, не відповідають матеріалам справи.

Як видно із вироку апеляційного суду, суд при призначенні покарання засудженому врахував як пом’якшуючі покарання обставини, так і обтяжуючі, і призначив ОСОБА_5 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 187 КК України.

Доводи касаційних скарг про те, що суд за наявності декількох пом’якшуючих покарання обставин безпідставно не застосував ст. 69 КК України не ґрунтуються на матеріалах справи і законі.

Апеляційний суд обговорив питання і навів відповідні мотиви чому не знаходить підстав до призначення засудженому покарання нижче від нижчої межі, передбаченою санкцією ч. 2 ст. 187 КК України.

При цьому суд вказав, що ОСОБА_5 раніше вчиняв аналогічні злочини і знову вчинив тяжкий злочин в період умовно-дострокового звільнення.

За таких обставин вважати, що суд призначив засудженому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, колегія суддів підстав не знаходить.

Порушень процесуального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість вироку не встановлено.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

Касаційні скарги захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 22 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.