5-1702км08 Про вчинення розбійного нападу спрямованого на заволодіння майном - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 червня 2008 року кримінальну справу та матеріали провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 січня 2007 року, яким засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

неодноразово судимого, останнього разу -

вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 26.12.2002 року за ч. 3 ст. 185КК України (2341-14)

на три роки позбавлення волі,

постановою Кіровського районного суду м. Донецька

від 10.02.2005 року його звільненого

умовно - достроково на один рік 11 місяців 22 дні,

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків остаточно йому призначено десять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 9 серпня 2006 року у стані сп'яніння у парку шахти "Бутовська", що в Червоногвардійському районі м. Макіївки, вчинив розбійний напад на ОСОБА_2 і ОСОБА_3, під час якого збив потерпілих з ніг, наніс кожному з них серію ударів кулаками в ділянки голови і тулуба, чим заподіяв ОСОБА_3 фізичний біль, а ОСОБА_2 - тяжкі тілесні ушкодження (перелом 7-го ребра, численні забої м'яких тканин тулуба і голови) та заволодів портмоне з грошима останнього на суму 115 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2007 року вирок залишено без зміни.

Постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 6 вересня 2007 року в порядку ст. 409 КПК України (1001-05) змінено постанову Кіровського районного суду м. Донецька від 10 лютого 2005 року і постановлено вважити ОСОБА_1. звільненим умовно - достроково на один рік 1 місяць 22 дні.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що злочину він не вчиняв, будь-яких доказів його вини, крім власних показань, отриманих шляхом застосування недозволених методів слідства, та неправдивих показань свідків, у справі немає. Звертає увагу на безпідставне, на його думку, застосування до нього положень ст. 71 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка вважала, що вирок і ухвала необхідно змінити, виключити з них рішення про засудження ОСОБА_1. на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу, поєднаного із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, матеріалами справи доведена.

Про це неодноразово твердили потерпілі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, прямо вказуючи на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила цей злочин. За їхніми словами, вечором 9 серпня 2006 року у парку засуджений напав на них, спочатку ударив кулаком в обличчя ОСОБА_3 і збив її з ніг, потім розпочав побиття ОСОБА_2, якому наніс серію ударів кулаками по голові і тулубу, після чого відібрав у останнього портмоне з грошима в сумі 115 грн. і втік.

Сам засуджений під час досудового слідства на відтворенні обстановки і обставин події детально розповідав про обставини вчинення злочину щодо ОСОБА_2 і ОСОБА_3, при цьому демонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілим.

Ураховуючи ці докази, а також ті, що містяться у протоколах огляду місця події, пред'явлення для впізнання, висновках судово-медичної експертизи, згідно з якими у ОСОБА_2 виявлено тяжкі тілесні ушкодження, походження яких можливе в час і за обставин, про які повідомили потерпілі, судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 вчинив дії, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) .

Покарання ОСОБА_1 за цим законом призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) , є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

Разом із тим колегія суддів не може погодитися з рішенням суду про часткове приєднання до покарання не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 10 лютого 2005 року з урахуванням змін, внесених постановою того ж суду від 6 вересня 2007 року, ОСОБА_1 було звільнено від відбування покарання, призначеного йому вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 26 грудня 2002 року, умовно - достроково на один рік 1 місяць 22 дні. Отже останній злочин ОСОБА_1 вчинив після відбуття покарання за попереднім вироком.

У такому разі доводи засудженого про необхідність виключення з вироку та ухвали рішення суду про призначення йому покарання за правилами ст. 71 КК України (2341-14) є слушними. Вони підлягають задоволенню, а вирок і ухвала - зміні.

Будь-яких інших даних, які були б підставою для зміни чи скасування судових рішень, на які вказується у касаційній скарзі засудженого, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 12 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, виключивши рішення судових інстанцій про призначення ОСОБА_1 покарання на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків. Вважати ОСОБА_1. засудженим за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.