Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Селівона О.Ф.,

суддів

Коновалова В.М., Кривенди О.В.

за участю прокурора захисника

ОСОБА_3, ОСОБА_2

та засудженого

ОСОБА_1

розглянула в судовому засіданні 5 червня 2008 року у м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

уродженця м. Світловодська Кіровоград-

ської області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 296; ч. 1 ст. 129; ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) і йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 15, п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) - 11 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) - 5 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) - 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) - 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_1 призначено 11 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди і в дохід держави 236 грн. 64 коп. судових витрат. Позов ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

5 червня 2003 року, біля 22 години 15 хвилин ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 після сумісного вживання алкогольних напоїв з метою придбання меду на автомобілі ВАЗ-2102, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_8, прибули на пасіку, розташовану за селом Калантаєво Світловодського району Кіровоградської області, де на той час перебували пасічники ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 При цьому ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мали при собі обрізи мисливських рушниць, споряджені патронами, а в салоні автомобіля знаходився собака породи "бультер'єр", який належав ОСОБА_1

ОСОБА_5, який був знайомий з пасічниками, першим підійшов до столу, за яким вони сиділи, а за ним підійшли інші особи, що приїхали разом з ним. У цей час ОСОБА_1 пішов за курінь, який знаходився на території пасіки. Потерпілий ОСОБА_11 попередив ОСОБА_1, що за курінем прив'язаний собака. У відповідь на попередження ОСОБА_1, з метою вчинення хуліганських дій, повернувся до автомобіля, на якому вони приїхали, вивів з автомобіля свого собаку і нацькував його на собаку пасічників, на що ОСОБА_14 зробив ОСОБА_1 зауваження.

Почувши зауваження, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи із хуліганських спонукань, використовуючи незначний привід - зауваження ОСОБА_15, підійшов до столу і наніс удар обрізом мисливської рушниці, якого мав при собі, по голові потерпілому ОСОБА_10, висловлючись при цьому нецензурними словами на адресу незнайомих йому пасічників, використовуючи вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці, погрожував усім присутнім пасічникам вбивством і розправою, набравляючи при цьому на кожного із пасічників обріз. В цей час ОСОБА_5 наніс два удари обрізом в обличчя ОСОБА_10 ОСОБА_5, будучи знайомим із пасічниками, намагався заспокоїти ОСОБА_1 та ОСОБА_5, але у відповідь на це вони почали бити ОСОБА_5

В це час на запрошення ОСОБА_14 із сусідньої пасіки разом з ним прийшли ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 На запитання ОСОБА_4 про те, що сталося, ОСОБА_1 наніс йому удар кулаком в обличчя. Після цього почалася бійка, під час якої ОСОБА_5, діючи умисно, сприяючи побиттю ОСОБА_4, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, почергово направляв обріз мисливської рушниці і цілився ним у ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_10 і, погрожуючи вбивством, вимагав припинити опір, сприяючи таким чином нанесенню тілесних ушкоджень ОСОБА_4, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5 примусив ОСОБА_13 лягти на землю і не дозволяв підвестися.

Після цього ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи з прямим умислом та із хуліганських спонукань, з метою вбивства вчинив прицільний постріл з обрізу мисливської рушниці у ОСОБА_16 При цьому ОСОБА_5, бажаючи настання наслідків своїх дій у виді смерті ОСОБА_16, стріляв з близької відстані у частини тіла, де розташовано життєво важливі оргени людини, - в грудну клітку. Внаслідок цього пострілу ОСОБА_16 заподіяно поранення грудної клітки з ушкодженням легень, сарця, аорти, від чого ОСОБА_16 помер на місці події.

Після вбивства потерпілого ОСОБА_16, усвідомлюючи протиправний характер вчинених ними дій, маючи намір втекти з місця злочину з метою ухилення від кримінальної відповідальності, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_5 і ОСОБА_8 сіли в автомобіль ВАЗ-2102, яким керував останній. У цей час ОСОБА_4 з метою затримання осіб, які вчинили хуліганство і вбивство ОСОБА_16, також підбіг до цього автомобіля, маючи намір його зупинити, при цьому вирвав з рук ОСОБА_8 спортивну биту, якою той його відштовхував, і став наносити удари цією битою по автомобілю.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1, маючи намір ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинені злочини, з метою умисного вбивства ОСОБА_4 при виконанні ним громадського обов'язку з припинення хуліганських дій і затримання злочинців, а також з метою приховати вчинені злочини - хуліганство та умисне вбивство ОСОБА_16, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 є свідком його злочинів і може повідомити про це правооронним органам, діючи з прямим умислом, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вийшов із автомобіля і вчинив прицільний постріл у потерпілого ОСОБА_4 з обріза мисливської рушниці, якого мав з собою. При цьому ОСОБА_1, бажаючи настання наслідку своїх злочинних дій у виді смерті ОСОБА_4 стріляв з близької відстані у частину тіла, де розташовані життєво важливі органи людини - в грудну клітку та живіт. Внаслідок пострілу потерпілому ОСОБА_4 було заподіяно вогнепальні приникаючі поранення мошонки, статевого члена, верхньої третини лівого і правого стегон, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім того, ОСОБА_1 за зазначених вище обставин 5 червня 2003 року в період з 22 години 15 хвилин до 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на пасіці біля села Калантаєво Світловодського району Кіровоградської області в групі з ОСОБА_5 та ОСОБА_7, використовуючи незначний привід - попередження ОСОБА_18, маючи з собою вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці, пристосований для вчинення пострілів і нанесення тілесних ушкоджень, умисно, проявляючи явну неповагу до суспільства, діючи з винятковим цинізмом, із хуліганських спонукань висловлювася грубою нецензурною лайкою на адресу пасічників, з якими він раніше не був знайомий, погрожуючи їм вбивством і розправою, направляючи при цьому на кожного із них по черзі обріз мисливської рушниці. При цьому ОСОБА_1 наніс два удари стволом обріза мисливської рушниці потерпілому ОСОБА_10 в обличчя, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження у виді двох крововиливів обличчя та шиї, і наніс удар кулаком потерпілому ОСОБА_4 в область голови.

Також ОСОБА_1 5 червня 2003 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на пасіці біля села Калантаєво Світловодського району з метою залякування потерпілих під час вчинення хуліганства, з прямим умислом, спрямованим на виникнення у ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 реального побоювання виконання спрямованих до них погроз позбавлення їх життя, тримаючи в руках обріз мисливської рушниці, пристосований для вчинення пострілів, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, погрожував потерпілим ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_16 і ОСОБА_17 вбивством. При цьому ОСОБА_1 неодноразово цілився обрізом у кожного з потерпілих, що викликало у них страх за своє життя і вони сприймали погрози ОСОБА_1 як реальні.

Крім того, ОСОБА_1 у 2003 році незаконно придбав у невстановленої слідством особи, без відповідного дозволу зберігав і носив обріз мисливської рушниці ТОЗ-54 НОМЕР_2 16 калібру, а після вчинення зазначених злочинів незаконно зберігав його на земельній ділянці у селі Свердловка Світлогорського району Кіровоградської області, де обріз було вилучено 8 червня 2003 року під час огляду місця події.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить вирок щодо нього скасувати і розглянути справу по суті, мотивуючи тим, що досудове та судове слідство проведено однобічно та неповно, порушено його право на захист, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, суд неправильно застосував кримінальний закон. Зазначає, що його не ознайомлено з матеріалами справи у повному обсязі; судом не допитано потерпілих та свідків, які були на місці події, а їх показання на досудовому слідстві свідчать про його невинність; постріл у потерпілого ОСОБА_4 вчинив не він, а інша особа, у якої умислу на вбивство потерпілого не було; суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотань про оголошення показань свідка ОСОБА_19 та у призначенні судово-медичної експертизи для визначення характеру заподіяних йому під час події тілесних ушкоджень; протокол судового засідання не відповідає дійсності; закінчився строк давності за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) . Посилається також на зацікавленість суду, мотивуючи тим, що цей же склад суду розглядав справу щодо ОСОБА_5

Захисник-адвокат ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі посилається на те, що у справі відсутні докази того, що саме ОСОБА_1 стріляв у ОСОБА_4, якому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, що не є небезпечними для життя; потерпілий не виконував службового чи громадського обов'язку і ОСОБА_1 не мав на меті приховати інший злочин або полегшити його виконання; обвинувачення у вчиненні хуліганства необгрунтоване за відсутністю об'єкта злочину; обріз мисливської рушниці добровільно здано батьком ОСОБА_1 і тому, на його думку, засудження за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) необгрунтоване, а для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.129 КК України (2341-14) закінчився строк давності; суд на порушення вимог ст. 257 КПК України (1001-05) не допитав у судовому засіданні потерпілих та свідків, які були очевидцями події. Вважає, що вирок підлягає зміні у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи і просить виправдати ОСОБА_1 за ст. 15, п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 115 та за ч. 4 ст. 296 КК України (2341-14) , звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) на підставі ч. 3 цієї статті, а в частині засудження ОСОБА_1 за ч. ст. 129 КК України (2341-14) закрити справу на підставі ст. 49 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги, міркування прокурора ОСОБА_3, яка вважала, що касаційні скарги засудженого та його захисника необхідно задовольнити частково, вирок скасувати внаслідок істотного порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1001-05) вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим, суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, а згідно з ч. 1 ст. 334 КПК України (1001-05) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться докази, на яких грунтується висновок суду з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Ці вимоги кримінально-процесуального закону судом у даній справі не виконано.

Так, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд детально описав дії ОСОБА_1 та інших учасників події, яка відбулась 5 червня 2003 року на пасіці біля села Калантаєво Світловодського району Кіровоградської області, але доказів, на яких грунтуються висновки суду щодо цього обвинувачення, належним чином у мотивувальній частині вироку не навів.

У мотивувальній частині вироку зазначено, що від потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_13 надійшли заяви у яких вони просять розглядати справу за їх відсутності. дані ними під час досудового слідства показання підтверджують у повному обсязі і наполягають визнати ОСОБА_1 винним у пред'явленому йому обвинуваченні, показання потерпілих, дані ними під час досудового слідства, послідовні і аналогічні.

Проте суть показань цих потерпілих у вироку не наведено і дані про те, що ці показання згідно з вимогами ч. 1 ст. 257 КПК України (1001-05) досліджувались судом у протоколі судового засідання відсутні. У протоколі судового засідання є ухвалу суду, якою задоволено клопотання захисника про оголошення показань потерпілого ОСОБА_4, даних ним під час досудового слідства, але не зазначено, що ці показання досліджувались в судовому засіданні.

У долученому до обвинувального висновку списку осіб, що підлягають виклику у судове засідання, зазначено сім потерпілих та десять свідків. Суд же у вироку навів тільки показання двох свідків та засудженого раніше ОСОБА_5, які в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами не в повному обсязі обгрунтовують висновки суду про обставини вчинення ОСОБА_1 злочинів.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 275 КПК України (1001-05) розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.

На порушення цих вимог закону суд, розглядаючи справу тільки щодо ОСОБА_1, у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, зазначив обставини вчинення протиправних дій іншими особами - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 як в групі з ОСОБА_1, так і окремо.

У матеріалах справи є вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 12 травня 2006 року, яким ОСОБА_5 засуджено за злочини, передбачені п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) і вчинені 5 червня 2003 року, але про це у вироку щодо ОСОБА_1 не зазначено, а щодо ОСОБА_7 є тільки постанови слідчого про притягнення його як обвинуваченого за ч. 2 ст. 296 КК України (2341-14) та про оголошення розшуку його. Тому висновок суду про вчинення ОСОБА_7 як конкретною особою протиправних дій є передчасним і суперечить вимогам закону.

Згідно з вироком ОСОБА_1 серед інших злочинів засуджено і за закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_4 за обтяжуючих обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України (2341-14) замахом на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Проте суд, засуджуючи ОСОБА_1 за закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_4, не зазначив у вироку причин, які не залежали від волі ОСОБА_1 і з яких цей злочин не було закінчено.

У зв'язку з зазначеними вище істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону ухвалений апеляційним судом вирок щодо ОСОБА_1 не можна визнати законним і обгрунтованим.

За таких обставин цей вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обгрунтоване рішення.

Iнші доводи касаційних скарг буде розглянуто при новому судовому розгляді справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 396, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 14 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же апеляційний суд в іншому складі суду.