головуючого

Редьки А.I.

суддів

Жука В.Г., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Сухарєва О.М.

та захисника

ОСОБА_3

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Запорізької області на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 19 травня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше не судимого, -

засуджено:

- за ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, призначено йому покарання за ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і на підставі ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися в зазначені органи для реєстрації. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 19 листопада 2005 року, приблизно 1 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на автодорозі між с. Обільне та с. Східне Мелітопольського району Запорізької області, в 1,5 км від с. Обільне, із застосуванням до ОСОБА_2 насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, завдавши йому декілька ударів кухонним ножем у тулуб та шию і заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого - автомобілем "ВАЗ-2108", державний номер НОМЕР_1

Після цього, приблизно о 2 годині, ОСОБА_1 в кюветі автодороги між с. Східне та с. Трудове, із салону зазначеного автомобіля, таємно викрав автомагнітолу "Кенвуд" вартістю 800 грн., завдавши потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на зазначену суму.

У касаційному поданні прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати через безпідставність застосування ст. ст. 69, 75 КК України (2341-14) , невідповідність призначеного йому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок його м'якості.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_3, який просив у задоволенні касаційного подання відмовити, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Так, пом'якшуючи ОСОБА_1 покарання та застосовуючи ст. 69 КК України (2341-14) , апеляційний суд врахував, як убачається з ухвали, що він раніше не судимий, відшкодував матеріальну та моральну шкоду, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину та подав явку з повинною.

Наведені обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, при призначенні покарання за який застосовано ст. 69 КК України (2341-14) , дані про особу винного давали суду підстави для призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією зазначеної статті.

Проте, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) , апеляційний суд не врахував, що один з інкримінованих йому злочин відноситься до категорії особливо тяжких, злочини вчинені у стані алкогольного сп'яніння.

Зазначені вище обставини свідчать про невідповідність призначеного ОСОБА_1 покарання, із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) , ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок його м'якості.

Тому, вирок підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Якщо при новому апеляційному розгляді буде доведена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому, то призначене йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України (2341-14) слід вважати м'яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 20 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд.