головуючого

Редьки А.I.

суддів

Жука В.Г., Заголдного В.В.

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2на постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 14 жовтня 2004 року

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

раніше не судиму, -

засуджено за ч. 5 ст. 191 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права обіймати посади головного бухгалтера на підприємствах усіх форм власності строком на 3 роки, без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На підставі ст. 76 КК України (2341-14) на ОСОБА_1. покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти ці органи про зміну місця проживання; періодично з'являтися в зазначені органи для реєстрації.

Постановлено стягнути з засудженої ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_224834 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 3 лютого 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. змінено в частині вирішення цивільного позову, постановлено стягнути з засудженої на користь потерпілого ОСОБА_224855 грн. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1. визнано винною у тому, що вона, перебуваючи згідно трудової угоди від 23.07.2001р. на посаді головного бухгалтера у фізичної особи ОСОБА_2, зареєстрованої Голосіївською РДА у м. Києві в якості суб'єкта підприємницької діяльності, тобто будучи службовою особою, яка згідно довіреності була уповноважена вносити на розрахунковий рахунок вказаного підприємця у філії КРУ КБ "Фінанси та Кредит" готівкові грошові кошти, умисно, в період з 8 жовтня по 10 листопада 2003 року привласнила кошти ОСОБА_2в сумі 26355 грн., тобто в особливо великих розмірах.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2вказує на неповноту досудового та судового слідства, розгляд справи за правилами ч. 3 ст. 299 КПК України (1001-05) незважаючи на заперечення проти цього представника потерпілого, безпідставність непритягнення ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності за ст. ст. 364 - 366 КК України (2341-14) , посилається на фактичну відсутність обставин, які пом'якшують покарання, невідшкодування засудженою матеріальної шкоди, внаслідок чого їй було призначено покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої внаслідок його м'якості. Просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, прокурора про законність та обгрунтованість вироку та ухвали, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за викладених у вироку обставин, грунтуються на зібраних у справі доказах, зокрема, показаннях самої засудженої, яка під час досудового слідства та в судовому засіданні повністю визнала свою вину і детально розповідала про обставини вчинення злочину. Такі показання засудженої повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2.

У відповідності до ч. 3 ст. 299 КК України (2341-14) суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, оскільки проти цього не заперечували всі учасники судового розгляду (а.с. 71).

Доводи у касаційній скарзі про безпідставність непритягнення ОСОБА_1. до кримінальної відповідальності за ст. ст. 364 - 366 КК України (2341-14) були предметом перевірки суду апеляційної інстанції і правильно визнані необгрунтованими.

Дії ОСОБА_1. за ч. 5 ст. 191 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.

При призначенні ОСОБА_1. покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винної, яка раніше не судима, характеризується позитивно, має на утриманні матір - інваліда I групи та стан здоров'я засудженої.

Враховуючи наведене та обставини, які пом'якшують покарання: повне визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування заподіяної шкоди і збіг тяжких сімейних та особистих обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1. покарання із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України (2341-14) є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_2відмовити.