5-829км08 Про примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань яке поєднане з насильством - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 4 січня 2006 року

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

раніше судимого 10.02.2005р. за ст. ст.

129 ч. 1, 122 ч. 1, 122 ч. 3, 185 ч. 3, 194 ч. 2 КК України (2341-14) на 5 років 6 місяців позбавлення волі, -

- за ч. 3 ст. 355 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 5 років;

- за ч. 1 ст. 129 КК України (2341-14) до арешту строком на 6 місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 6 років позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено в частині визначення строку відбуття покарання. Зараховано в цей строк 2 місяці 12 днів. У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21 січня 2003 року, приблизно о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою примушування до виконання цивільно-правових забов'язань ОСОБА_3, під'їхав до її АДРЕСА_1 де вимагав впустити його в будинок. Отримавши відмову, ОСОБА_1 та двоє невстановлених слідством осіб проникли в будинок, де засуджений під час сварки, яка виникла, почав ображати потерпілу, погрожував убивством та фізичною розправою. Потерпіла, реально сприймаючи погрози, намагалася втекти, під час чого засуджений завдав їй удар ножем у праву сідницю, спричинивши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я. Після цього ОСОБА_1, застосовуючи фізичну силу до потерпілої, погрожуючи вбивством та заподіянням тілесних ушкоджень, змусив її оформити доручення на автомобіль на його ім'я.

Крім того, 22 січня 2003 року, приблизно о 13 годині, ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за вищезазначеною адресою, висловлював потерпілому ОСОБА_4 погрози вбивством, демонструючи при цьому ножа і у потерпілого були реальні підстави побоюватися здійснення цих погроз.

В касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 вказує на фальсифікацію доказів по справі, неповноту досудового слідства, невиконання органами досудового слідства вказівок судів першої та апеляційної інстанцій, порушення права на захист, ненадання можливості виступити з останнім словом, застосування недозволених методів ведення слідства, інші істотні порушення кримінально-процесуального закону, відсутність доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, зазначає, що його обмовили зацікавлені особи, посилається на неправильну кваліфікацію дій засудженого за ч. 3 ст. 355 КК України (2341-14) та застосування ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, прокурора, який вважав за необхідне ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статей 362 і 365 КПК України (1001-05) суд апеляційної інстанції зобов'язаний перевірити всі доводи апеляцій, в тому числі при необхідності і шляхом проведення судового слідства. Згідно зі ст. 377 КПК України (1001-05) у своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов'язаний навести докладні мотиви прийнятого рішення і, якщо апеляції залишаються без задоволення, зазначити підстави, через які вони визнані необгрунтованими.

Ці вимоги закону суд апеляційної інстанції належним чином не виконав.

Зокрема, засуджений ОСОБА_1 у своїй апеляції стверджував, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв, зазначав, що обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України (1001-05) , обвинувачення грунтується лише на суперечливих показаннях потерпілих та свідків, вказував на неповноту досудового та судового слідства, порушення його права на захист, неознайомлення з матеріалами справи, інші порушення кримінально-процесуального закону, неправильність кваліфікації його дій, безпідставність незастосування ст. 49 КК України (2341-14) та призначення остаточного покарання за ч. 4 ст. 70 КК України (2341-14) .

Захисник ОСОБА_2 зазначав в апеляції, що висновки суду про винуватість ОСОБА_1 є безпідставними і грунтуються на суперечливих доказах, здобутих незаконним шляхом, та неправдивих показаннях потерпілих та свідків, вказував на застосування щодо підзахисного недозволених методів ведення слідства, фальсифікацію матеріалів справи, невиконання органами досудового слідства вказівок судів першої та апеляційної інстанцій, неповноту судового слідства, невмотивованість вироку та інші порушення кримінально-процесуального закону, неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 та порушення вимог закону при призначенні покарання.

Викладені в апеляціях доводи суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином і не дав на них обгрунтованої відповіді. В своїй ухвалі апеляційний суд навів лише кілька загальних фраз щодо повноти, об'єктивності судового розгляду справи і правильності кваліфікації дій ОСОБА_1

Таким чином, судова палата у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області при розгляді і вирішенні справи в апеляційному порядку істотно порушила вимоги кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді слід виконати всі вимоги чинного законодавства, перевірити усі доводи, на які посилаються засуджений та його захисник у апеляційних скаргах і, в залежності від встановленого, винести законне та обгрунтоване рішення.