головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Лавренюка М.Ю., Пивовара В.Ф. за участю прокурора Саленка I.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на вирок Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 1 грудня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Донецької області від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця м. Горлівки Донецької області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , і призначено йому за цим законом покарання 8 років позбавлення волі.

Прийнято рішення щодо цивільного позову та речових доказів.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 27 лютого 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні умисного вбивства за таких обставин.

6 вересня 2004 року після 18 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вживав алкогольні напої зі своєю співмешканкою ОСОБА_3 та знайомими ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 Приблизно о 21 год. між ОСОБА_1 та ОСОБА_5, які перебували у стані алкогольного сп'яніння, виникла сварка на грунті особистих неприязних стосунків, під час якої ОСОБА_5 наніс ОСОБА_1 удар молотком в область потилиці. Після цього ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_6., ідучи додому, вийшли з будинку у двір, а ОСОБА_5 з невідомих причин повернувся у будинок до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знову сталася сварка на грунті раніше виниклих особистих неприязних стосунків, під час якої ОСОБА_1 з метою вчинення умисного вбивства взяв зі столу кухонний ніж і наніс ним ОСОБА_5 удар в область шиї, заподіявши потерпілому колото-різане поранення на передній поверхні шиї з пошкодженням великих судин, яке супроводжувалося гострою крововтратою, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Одразу після цього потерпілий ОСОБА_5 вийшов у двір, де внаслідок гострої крововтрати настала його смерть. Настання смерті ОСОБА_5 перебуває у прямому причинному зв'язку із заподіяними йому ОСОБА_1 тілесними ушкодженнями.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1, даючи свій аналіз наявним у справі доказам, стверджує, що судове слідство у ній проведено неповно, однобічно та упереджено, мотивувальна частина вироку не відповідає вимогам ст. 334 КПК України (1001-05) , оскільки викладене у ній формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не підтверджується зазначеними у ній доказами, а висновки суду про вчинення ним умисного вбивства ОСОБА_5 не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки за допомогою ножа він захищався від нападу ОСОБА_5 на нього та його співмешканку ОСОБА_3 Вважає призначене йому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його особі. Скаржиться, що апеляційний суд, розглядаючи справу за його апеляцією, не викликав його в судове засідання. Просить переглянути судові рішення щодо нього.

захисник ОСОБА_2, обгрунтовуючи тими ж доводами, що і засуджений, просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 змінити і перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України (2341-14) . Вважає, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_5 при перевищені меж необхідної оборони, оскільки ножем він відмахувався від потерпілого, який перед тим наніс йому удар молотком по голові, побив його співмешканку і знову нападав на нього.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення, а судові рішення у даній справі - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Викладені в касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 доводи про те, що ОСОБА_1 убив потерпілого ОСОБА_5 при перевищенні меж необхідної оборони від нападу останнього, перевірялися під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

Так, сам ОСОБА_1 не заперечував факту сварки на грунті особистих неприязних стосунків між ним та потерпілим ОСОБА_5 і того, що він наніс останньому удар ножем в область шиї. Проте, зазначав, що ножем він відмахувався від потерпілого, захищаючись від його нападу.

Натомість, з показань свідка ОСОБА_3, даних нею під час досудового слідства, в тому числі й при відтворенні обстановки та обставин події, вбачається, що коли ОСОБА_5, намагаючись залишити будинок, почав відходити спиною до виходу, ОСОБА_1 з ножем у руці пішов за ним і наніс удар в область шиї, звідки потекла кров, одразу після чого ОСОБА_5 вийшов на двір і упав.

В подальшому ОСОБА_3 змінила свої показання, яким суд дав належну оцінку.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6. та ОСОБА_7 показали, що через декілька хвилин після повернення в будинок ОСОБА_5 вийшов, з шиї у нього текла кров, він упав і помер.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи при дослідженні трупа потерпілого ОСОБА_5 виявлено колото-різану рану на передній поверхні шиї, від якої йде рановий канал у напрямку спереду назад, зліва направо, знизу догори, пошкоджуючи за ходом зовнішню сонну артерію і внутрішню яремну вену, довжиною 6-7 см. Ці тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Причиною смерті ОСОБА_5 стала гостра крововтрата, обумовлена колото-різаною раною шиї з пошкодженням великих судин. Виявлена у потерпілого рана шиї могла бути заподіяна ножем, наданим на експертизу, з силою, достатньою для її утворення.

Характер дій ОСОБА_1 безпосередньо перед нанесенням удару ОСОБА_5, а саме переслідування ним останнього з ножем у руці при тому, що ОСОБА_5 намагався залишити будинок і не здійснював будь-яких дій щодо нападу на ОСОБА_1, характер і ступінь виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень у виді колото-різаної рани шиї, заподіяної з достатньою для її утворення силою, знаряддя злочину, яким є ніж, свідчать про свідомий характер дій засудженого, спрямований на позбавлення життя потерпілого.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Апеляційний суд, розглядаючи кримінальну справу щодо ОСОБА_1 в апеляційному порядку, судового слідства не проводив. Оскільки в апеляціях на вирок щодо ОСОБА_1 не ставилось питання про погіршення його становища і він не подавав клопотання про його виклик в апеляційний суд, що відповідно до вимог ст. 358 КК України (2341-14) є підставами для обов'язкового виклику засудженого в апеляційний суд, такий виклик не здійснювався.

При призначенні ОСОБА_1 покарання ближче до найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , за якою його засуджено, у виді 8 років позбавлення волі суд послався на характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, що є особливо тяжким, дані про особу ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, що визнано судом обставиною, яка пом'якшує йому покарання, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, але вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання.

Проте, судом не враховано обставини, які передували вчиненню злочину ОСОБА_1, неправомірну поведінку щодо нього потерпілого ОСОБА_5, який першим наніс йому удар молотком у потиличну частину голови, незадовільний стан ОСОБА_1, який внаслідок зазначеного удару отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді забійної рани в тім'яно-потиличній частині голови.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини в сукупності з обставинами, встановленими судом першої інстанції, дають підстави для застосування ст. 69 КК України (2341-14) і пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 у кримінальній справі щодо ОСОБА_1задовольнити частково.

Вирок Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 1 грудня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Донецької області від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 цього Кодексу на 6 (шість) років позбавлення волі.