Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Пивовара В.Ф.,

суддів

Лавренюка М.Ю., Гошовської Т.В.,

прокурора

Саленка I.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на вирок Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2007 року.

Вироком суду засуджено

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

не судимого,

за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 104 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України (2341-14) .

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 2047 грн. 75 коп. і на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.; на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2007 року вирок залишено без зміни.

Як визнав суд, ОСОБА_2 16 травня 2006 року в 10 год. біля АДРЕСА_1 під час бійки між ним та ОСОБА_4, що виникла на грунті неприязних стосунків, завдав останньому два удари кулаком у ділянку обличчя, від чого ОСОБА_1 впав, вдарившись головою об бордюр, внаслідок чого йому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців голови та лиця, крововиливи під оболонку і речовину головного мозку, пухлину головного мозку, венозне повнокров'я внутрішніх органів, від чого сталася його смерть IНФОРМАЦIЯ_2.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 посилається на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, внаслідок чого дії ОСОБА_2 неправильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 119 КК України (2341-14) , оскільки з висновку судово-медичної експертизи не вбачається від яких саме тілесних ушкоджень сталася смерть потерпілого. На думку потерпілого в діях Ткаченка убачається склад більш тяжкого злочину, оскільки він умисно спричинив потерпілому тілесні ушкодження від яких сталася його смерть, на що вказують показання свідків, з яких видно, що ОСОБА_2завдавав удари потерпілому вже після того, як той впав. Твердить, що призначене покарання засудженому не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок його м'якості, оскільки судом немотивовано звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні цивільного позову в частині стягнення з засудженого витрат на юридичні послуги. Вважає, що апеляційний суд формально розглянув його апеляцію, не давши відповіді на всі доводи. Просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, необхідність скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку із порушенням вимог ст. 377 КПК України (1001-05) , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод кожен має право на справедливий судовий розгляд.

Апеляційним судом, який при розгляді апеляції потерпілого ОСОБА_1 не дотримався вимог ст. 377 КПК України (1001-05) , цю норму було порушено. Вказана стаття закону, серед інших вимог щодо змісту ухвали апеляційного суду передбачає, що вона повинна містити виклад суті апеляції, в ній повинні бути проаналізовані всі доводи апеляції і дана вичерпна відповідь на кожний із доводів.

Як свідчать матеріали справи, в апеляції потерпілий ОСОБА_1 оспорював фактичні обставини справи, вказуючи на те, що висновки суду про те, що ОСОБА_4отримав тілесне ушкодження внаслідок падіння та удару головою об бордюр є хибними, оскільки грунтуються на суперечливих доказах. Потерпілий зазначав, що судом не дано оцінки показанням свідків ОСОБА_5та ОСОБА_6, котрі були очевидцями побиття ОСОБА_2 ОСОБА_4, і вказували на те, що Ткаченко задавав удари ногою у ділянку голови потерпілого вже після падіння його на землю.

Апеляційний суд належним чином не перевірив і в ухвалі не навів переконливих мотивів на спростування зазначених в апеляційній скарзі доводів, не звернув уваги на окремі з них, які суттєво впливають на правильність прийнятого рішення.

Зокрема, серед доводів апеляції, потерпілий вказував на те, що з висновку судово-медичної експертизи про характер отриманих потерпілим тілесних ушкоджень не можна зробити остаточного висновку, від яких саме тілесних ушкоджень сталася смерть потерпілого, а експерт, допитаний в судовому засіданні, зазначав, що ОСОБА_4міг отримати тілесні ушкодження як від падіння з висоти власного зросту, так і від нанесення йому ударів тупим твердим предметом у ділянку голови. При цьому апелянт зазначав, що в судовому засіданні безпідставно відхилено клопотання представника потерпілого про призначення комплексної судово-медичної експертизи для з'ясування механізму спричинення тілесних ушкоджень, внаслідок яких сталася смерть потерпілого ОСОБА_4

Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, без відповіді залишилися й доводи потерпілого щодо вирішення судом цивільного позову.

Враховуючи, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 розглянута не по суті, а формально, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді суду належить усунути зазначені недоліки, відповідно до вимог закону перевірити усі доводи апеляції і прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.