Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.,

суддів

Гошовської Т.В., Лавренюка М.Ю.

за участю прокурора

Морозової С.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2007 року.

Вироком вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця смт Черняхова Житомирської області,

громадянина України,

не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) і призначено за цим законом покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) .

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за вчинення злочину за таких обставин.

Так, 24 лютого 2007 року приблизно о 17 годині у будинку ОСОБА_1 у смт Черняхів Житомирської області між ОСОБА_1 та його сином, який мешкав разом з батьками, виникла сварка, під час якої останній почав бити батька, завдаючи удари руками і ногами у різні частини тіла, спричинивши легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров'я. У результаті побиття, ОСОБА_1, будучи обуреним поведінкою сина, на грунті особистих неприязнених стосунків, взяв сокиру, підійшов до ОСОБА_2, який спав на ліжку, і завдав йому не менше п'яти ударів в область голови, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Смерть потерпілого не настала у зв'язку із своєчасним наданням медичної допомоги.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2007 року цей вирок залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, порушує питання про скасування судових рішень щодо нього з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок його м'якості. При цьому посилається на те, що, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд недостатньо врахував тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, особу винного, котрий виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення умисного вбивства до кінця, те, що ОСОБА_1 частково визнав вину і не розкаявся. Крім того зазначає, що в ухвалі апеляційного суду не в повній мірі викладені обставини вчиненого злочину, а також зроблені висновки, які не грунтуються на матеріалах кримінальної справи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційне подання тільки в частині необгрунтованого застосування ст. 75 КК України (2341-14) , перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що це подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину. Такий висновок грунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом доказах і в касаційному поданні не заперечується.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, що також не оспорюється.

Що стосується висновку місцевого суду щодо міри покарання, то його також слід визнати правильним.

Місцевий суд, як видно із його вироку, навів вагомі аргументи на обгрунтування свого висновку про призначення ОСОБА_1 основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) та можливість виправлення засудженого ОСОБА_1 без відбування покарання з випробуванням.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 за місцем проживання і роботи характеризується виключно позитивно, раніше ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності не притягувався, страждає захворюванням на цукровий діабет і потребує постійного лікування, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину (повідомив про вчинений злочин, детально пояснював про обставини вчиненого злочину), вчиненню злочину передувала протиправна поведінка самого потерпілого, безпосередньо після вчинення злочину ОСОБА_1 пішов на роботу до дружини і, повідомивши їй про вчинене, попросив викликати швидку допомогу та міліцію. Крім того, у матеріалах справи є заява потерпілого ОСОБА_2, який зазначав, що будь-яких претензій до ОСОБА_1 не має, і просив призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі (а. с. 183), а також клопотання мешканців пров. Залізничний с. Черняхів про необхідність пом'якшення останньому покарання (а. с. 184).

За таких обставин, висновок суду про призначення ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) , та про можливість виправлення засудженого без відбування покарання є обгрунтованим та відповідає вимогам закону.

З урахуванням цих обставин, колегія суддів не може погодитися з доводами у касаційному подані прокурора про необгрунтованість застосування місцевим судом до ОСОБА_1 ст. 69 КК України (2341-14) та звільнення його від відбування покарання з випробуванням і не вбачає підстав для скасування судових рішень щодо засудженого.

Зазначені доводи прокурора перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необгрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Отже, підстав для скасування вироку та ухвали щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд до місцевого суду, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не виявлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 11 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 14 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.