Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Кузьменко О.Т. та Пошви Б.М.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Черкаської області на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеним вироком:

ОСОБА_1, 1965 року народження, раніше не судиму,

- засуджено за ст. 304 КК України (2341-14) на 4 роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

ОСОБА_1 визнана винною в тому, що ігноруючи основні принципи суспільної моралі у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1народження, з березня 2006 року шість разів пригощала та вживала разом із ним спиртні напої, тобто втягнула його в пияцтво.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у справі, просить постановлене у справі судове рішення скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при обранні ОСОБА_1 покарання та м'якістю призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню.

У відповідності з п.1, 2, ч.1 ст. 65 КК України (2341-14) суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального Кодексу (2341-14) , що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 61 КК України (2341-14) обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягнули пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої та другої групи.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1має на утриманні малолітню дитину 2001 року народження, отже обмеження волі до неї застосовано незаконно.

Санкція ст. 304 КК України (2341-14) передбачає такі види покарання як обмеження волі та позбавлення волі.

Призначаючи засудженій покарання, суд урахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу засудженої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, вину свою визнала повністю, у вчиненому розкаялась.

Підстав для призначення ОСОБА_1покарання у вигляді позбавлення волі, як про це ставиться питання у касаційному поданні немає.

Тому справа щодо ОСОБА_1у частині призначення їй покарання підлягає закриттю, а ОСОБА_1- звільненню від покарання на підставі ст. 7 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційне подання заступника прокурора, який брав участь у справі. задовольнити частково.

Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1у частині призначення їй покарання скасувати і звільнити її від покарання на підставі ст. 7 КПК України (1001-05) .