Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Кравченка К.Т.

суддів

Шевченко Т.В., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною захисника ОСОБА_5 на судові рішення щодо ОСОБА_1

Вироком Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 5 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

раніше неодноразово судимого,

засуджено за ч.2 ст.187 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього його майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 28 березня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджений за те, що він 17 серпня 2006 року близько 00 год. 30 хв. неподалік СШ №14 по вул.Калініна у м.Запоріжжі за попередньою змовою з ОСОБА_2 та особою, щодо якої кримінальна справа виділена в окреме провадження, будучи у стані алкогольного сп'яніння, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, та погрозою застосування такого насильства, відкрито заволоділи майном ОСОБА_3 на загальну суму 925 грн. та ОСОБА_4. на загальну суму 1120 грн.

У касаційній скарзі захисникОСОБА_5 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу щодо нього провадженням закрити. Посилається на неправильне застосування кримінального закону і вважає, що дії засудженого підлягають кваліфікації за ч.2 ст.186 КК України (2341-14) . Зазначає, що засуджений не вступав у попередню змову з іншими особами, що брали участь у скоєнні злочину, і сам будь-яких активних дій не вчинював. Також захисник посилається на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, отримання доказів незаконним шляхом, та вказує, що, судом не було з'ясовано питання щодо осудності ОСОБА_1, який страждає на психічну хворобу. Крім того, вважає, що судом не враховані пом'якшуючі покарання обставини, які дають можливість суду для призначення покарання засудженому із застосуванням ст.69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину грунтується на зібраних по справі та досліджених судом доказах.

Так, його винність підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4., які детально та послідовно пояснили про обставини вчинення розбійного нападу, зокрема, про те, що ОСОБА_2 погрожував ОСОБА_3 ножем, а ОСОБА_1 утримував ОСОБА_4 і відпустив її лише тоді, коли ОСОБА_2 забрав сумочки у обох потерпілих; показаннями свідка ОСОБА_7 про наявність ножа у ОСОБА_2; протоколом очної ставки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у ході якої останній пояснював про наявність ножа у іншого учасника злочину; протоколами очних ставок між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 та ОСОБА_2; протоколом відтворення обстановки і обставин події з фототаблицею за участю засудженого, іншими доказами.

Отже, суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі докази і дав їм правильну юридичну оцінку.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд урахував дані про особу засудженого, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини справи, зокрема, взяв до уваги і пом'якшуючі покарання обставини, на які посилається у касаційній скарзі захисник, та призначив ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.187 КК України (2341-14) .

Таким чином, покарання призначено засудженому відповідно до вимог ст.65 КК України (2341-14) і підстав для його пом'якшення та застосування ст.69 КК України (2341-14) не вбачається.

Посилання у касаційній скарзі на неосудність ОСОБА_1 є непереконливими. Так, з довідки, виданої Обласною психіатричною лікарнею, видно, що він ні на момент вчинення злочину, ні під час досудового слідства та розгляду справи у суді не перебував на обліку хворих по психічному захворюванню. Дані, які б викликали сумнів щодо осудності останнього і були підставою для обов'язкового призначення експертизи для визначення психічного стану ОСОБА_1, у справі відсутні.

Посилання у касаційній скарзі на те, що докази по справі були отримані незаконним шляхом, необгрунтовані. Так, у судовому засіданні був допитаний слідчий ОСОБА_8, який розслідував справу, і показав суду, що ОСОБА_1 не мав зауважень під час проведення слідчих дій. Скарги засудженого про застосування незаконних методів ведення досудового слідства у матеріалах кримінальної справи відсутні.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілої ОСОБА_4, всупереч вимог закону, було проведено не на місці вчинення злочину, не свідчить про допущення по справі істотного порушення кримінально-процесуального закону, яке могло б вплинути на правильність судових рішень по справі.

Iнших істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 також не виявлено.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст.398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_1