Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Коновалова В.М.,

суддів

Канигіної Г.В., Кривенди О.В.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 грудня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на тринадцять років позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 10 липня 2007 року зазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 12 травня 2005 року, приблизно о 19-й годині 10 хвилин, на грунті, виниклих раніше неприязних стосунків, з метою вбивства, умисно завдав потерпілому ОСОБА_3, 1923 року народження, удари пробійником по голові та тулубу, а після того як потерпілий впав і втратив свідомість, завдав йому біля 10-12 ударів пробійником в область голови, біля 10-15 ударів в область тулуба та 5 ударів ногою в область ребер.

Через деякий час ОСОБА_1 в присутності сусідів завдав ще 2 удари пробійником в голову потерпілого, після чого загнав цей пробійник в око ОСОБА_3

Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події.

У касаційній скарзі засуджений посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, допущені судами істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема, порушення його права на захист та застосування щодо нього незаконних методів досудового слідства. Крім того, засуджений вважає, що його неправильно кваліфіковані за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) . Просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) на ст. 116 КК України (2341-14) та призначити йому мінімальне покарання, передбачене в санкції цієї статті.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку злочину грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Цей висновок, зокрема, грунтується на фактичних даних, встановлених показаннями засудженого ОСОБА_1, даними ним як на досудовому слідстві, відповідно яких він визнавав, що умисно завдав численні удари потерпілому (а.с. 13-14), так і в судовому засіданні, де вину визнав частково, оскільки вважає, що злочин вчинив в стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого; протоколом відтворення обстановки і обставин події, відповідно якого ОСОБА_1 детально розповів і показав, яким чином він вчинив вбивство потерпілого (а.с. 18-22); показаннями ОСОБА_1, даними ним на досудовому слідстві як обвинуваченим (а.с. 52-53); свідків ОСОБА_4 (а.с. 33-34, 211-212), ОСОБА_5 (а.с. 37-38, 211-212), ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 39-40, 41-42, 209-211), які були очевидцями, вчиненого ОСОБА_1 злочину; свідка ОСОБА_8 який, будучи працівником правоохоронних органів, прибув на місце вчинення злочину і бачив, як ОСОБА_1 стояв із сокирою над тілом потерпілого (а.с. 43-44, 209-210); протоколом огляду місця події (а.с. 2-8); висновком експерта від 14 червня 2005 року № 259); протоколами огляду предметів (а.с. 59-61); висновком судово-психіатричної експертизи від 3 липня 2005 року № 386, відповідно якої ОСОБА_1 є осудним (а.с. 91-93); висновком комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 30 вересня 2005 року № 673, згідно якої ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому злочину не перебував в стані фізіологічного афекту (а.с. 140-146); та іншими доказами.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною.

У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про однобічність та неповноту досудового і судового слідства є безпідставними.

Щодо доводів засудженого про порушення його права на захист, зокрема, про те, що судом першої інстанції під час судового слідства були допитані свідки без участі захисника засудженого, який захворів, то ці доводи є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, 20 червня 2006 року в судове засідання не з'явився захисник, але судом в порядку ст. 292-1 КПК України (1001-05) , при відкладенні розгляду справи, було допитано свідків, які з'явилися в судове засідання, що не суперечить чинному законодавству.

Доводи скарги засудженого з приводу застосування до нього недозволених методів досудового слідства ретельно перевірялись судом першої інстанції та апеляційним судом і не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи від 3 липня 2005 року № 386 ОСОБА_1 визнано осудним, а згідно комплексної судової психолого-психіатричної експертизи від 3 вересня 2005 року № 673 встановлено, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому злочину не перебував в стані фізіологічного афекту.

Ці висновки обгрунтовані з наукової точки зору, експертизи проведені компетентними особами, а тому доводи касаційної скарги щодо вчинення засудженим злочину в стані сильного душевного хвилювання колегія суддів вважає безпідставними.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому доводи касаційної скарги щодо надмірної суворості цього покарання колегія суддів вважає необгрунтованими.

Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок при перевірці судових рішень щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку не виявлено.

Оскільки передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) підстави для скасування або зміни судових рішень щодо засудженого відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) .

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1відмовити.