5-989к08 Про вчинення умисного вбивства - Текст документа

розглянула в судовому засіданні у місті Києві 25 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2007 року.

Вказаним вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянка України, раніше судима: - 26.01.1981 р. Уманським міським судом за ст.ст. 94, 208 КК УРСР на 13 років 10 місяців позбавлення волі; - 17.09.1991 р. Ширяєвським районним судом за ч. 1 ст. 183 КК УРСР на 4 роки позбавлення волі; - 21.10.1997 р. Уманським міським судом за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 140 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі і звільнена 26.03.2002 року по відбутті строку покарання,

засуджена за ч. 2 п. 13 ст. 115 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 14 років.

ОСОБА_1 визнана винною і засуджена за те, що вона, будучи раніше судимою 26 січня 1981 року Уманським міським судом Черкаської області за ст. 94 КК України (2341-14) за вчинення умисного вбивства, наприкінці грудня 2005 року у м. Звенигородка Черкаської області, у приміщенні приватного будинку АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2, у ході сварки з останньою на грунті неприязних стосунків вчинила її умисне вбивство за наступних обставин.

Під час сварки, що виникла з приводу повернення пенсії, яку ОСОБА_1 отримала замість ОСОБА_3, остання почала наносити ОСОБА_1 удари палицею. У відповідь на це ОСОБА_1, взявши молоток, з метою убивства нанесла ОСОБА_3 удар по голові, від якого остання впала на підлогу. Продовжуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 взяла шнур від кип'ятильника і здавила ним шию потерпілої, чим заподіяла замкнено розташовану в поперечному напрямку странгуляційну борозну на шиї, від чого настала смерть потерпілої. Потім ОСОБА_1 перетягла труп ОСОБА_3 у кладову, накрила його старим одягом, замкнула будинок і пішла з нього. Труп ОСОБА_3 було виявлено у грудні 2006 року.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. ОСОБА_1 вказує на застосування до неї під час досудового слідства недозволених методів слідства, внаслідок чого вона була вимушена визнати себе винною у вбивстві і написати явку з повинною.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засуджену, яка підтримала свою скаргу з доповненнями, потерпілого ОСОБА_2, який просив залишити вирок без зміни, думку прокурора, який вважає вирок законним і обгрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, за який її засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні ОСОБА_1 заперечувала свою причетність до вбивства ОСОБА_3 і пояснювала, що на досудовому слідстві обмовила себе у вчиненні злочину внаслідок застосування до неї недозволених методів ведення слідства.

Однак, ці показання ОСОБА_1 спростовуються, насамперед, написаною нею власноручно одразу після затримання 11 грудня 2006 року явкою з повинною, у якій вона детально пояснила про мотиви і обставини конфлікту та вбивства ОСОБА_3. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що наносила потерпілій удари молотком по голові, а потім зав'язала їй на шиї електричний провід і штовхнула у спину, від чого ОСОБА_3 впала, а вона закрила хату і втекла. Пізніше ОСОБА_1 повернулась, закидала труп ганчір'ям, забрала молоток, який пізніше викинула в посадку, закрила будинок і залишила місце злочину. ОСОБА_1 уточнила, що явку з повинною написала власноручно, в повній свідомості, без будь-якого фізичного чи психологічного впливу.

Під час допиту в якості підозрюваної з застосуванням відеозапису ОСОБА_1 більш детально пояснила про обставини вбивства ОСОБА_3, підтвердивши свої показання під час відтворення обстановки і обставин події з участю її захисника, понятих, спеціалістів, експертів, а також під час допиту як обвинуваченої при пред'явленні їй обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 п.13 ст. 115 КК України (2341-14) , у якому вона повністю визнала себе винною.

Колегія суддів вважає, що суд обгрунтовано визнав достовірними ці показання ОСОБА_1, оскільки вони об'єктивно підтверджуються сукупністю інших доказів, що є в справі і були перевірені судом та наведені у вироку.

Цими доказами, зокрема, є показання в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - онуків потерпілої, про те, що після зникнення ОСОБА_3 вони неодноразово цікавились у ОСОБА_1 місцем її знаходження, але ОСОБА_1 кожен раз давала різні відповіді, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, протоколи огляду місця події і трупа потерпілої, протокол відтворення обстановки і обставин події, речові докази, висновок психолого-психіатричної експертизи, висновок судово-медичної експертизи про характер заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень і причину її смерті, яка настала внаслідок механічної асфіксії.

Оцінюючи показання на досудовому слідстві і в судовому засіданні ОСОБА_1, показання потерпілих, свідків та інші вищенаведені докази, суд прийшов до правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, за який її засуджено, а доводи касаційної скарги про неповноту, однобічність і необ'єктивність досудового слідства та судового розгляду справи є необгрунтованими.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скарг ОСОБА_1 про застосування до неї недозволених методів ведення слідства, оскільки ці обставини ретельно перевірялись судом першої інстанції, показання засудженої в цій частині спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а також відповідною постановою прокурора з цього приводу.

Суд дослідив усі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи. Ці та інші наведені у вироку докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1, яка раніше скоїла умисне вбивство, вчинила умисне вбивство ОСОБА_3

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 п. 13 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про її особу, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Також колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області від 20 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.