5-641км08 Про незаконне зберігання, перевезення та збут наркотичних засобів - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Радехівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2006 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

IНФОРМАЦIЯ_2народження,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Відповідно до ст. 72 КК України (2341-14) ОСОБА_3 зараховано час її попереднього ув'язнення з 29 по 31 січня 2005 року та визначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки одинадцять місяців двадцять сім днів з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

IНФОРМАЦIЯ_3народження,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

Відповідно до ст. 72 КК України (2341-14) ОСОБА_4 зараховано час її попереднього ув'язнення з 29 по 31 січня 2005 року та визначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на три роки одинадцять місяців двадцять сім днів з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

IНФОРМАЦIЯ_5 народження,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

Відповідно до ст. 72 КК України (2341-14) ОСОБА_5 зараховано час її попереднього ув'язнення з 29 по 31 січня 2005 року та визначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на три роки одинадцять місяців двадцять сім днів з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.

IНФОРМАЦIЯ_6народження,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Відповідно до ст. 72 КК України (2341-14) ОСОБА_6 зараховано час його попереднього ув'язнення з 29 січня 2005 року по 7 лютого 2005 року та визначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на два роки одинадцять місяців двадцять днів з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВСУ у Львівської області 564 грн. 90 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2006 року вирок змінено: застосовано до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 ст. 75 КК України (2341-14) та звільнено кожного з них від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку з покладенням на них відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків щомісячно з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1,ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 і ОСОБА_6 засуджено за вчинення такого злочину.

Iз вересня 2004 року на смітниках с. Адамівки Радехівського району Львівської області ОСОБА_1 збирав сухі макові головки, які у своєму господарстві, що в цьому ж селі, подрібнив і наповнив ними 6 мішків з метою їх збуту.

16 січня 2005 року в м. Радехові Львівської області ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 допомогти йому збути макову солому. ОСОБА_3 погодилась і повідомила про наміри ОСОБА_1 збути велику кількість макової соломи ОСОБА_5 і ОСОБА_4, які через ОСОБА_7, справу щодо якої закрито на підставі ст. 307 ч. 4 КК України (2341-14) , підшукали двох невстановлених слідством осіб для її придбання.

26 січня 2005 року приблизно о 11-ій год. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_6, який керував автомобілем ВАЗ-21011, перевезли 6 мішків зазначеної вище макової соломи з господарства ОСОБА_1 до м. Радехова Львівської області. Того ж дня приблизно о 17-ій год. за місцем проживання ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 у м. Радехові ОСОБА_3 і ОСОБА_4 збули двом невстановленим слідством особам 2 мішки макової соломи.

Після чогоОСОБА_3 і ОСОБА_4 було затримано працівниками міліції та вилучено 4 мішки з маковою соломою загальною вагою 59 кг 540 гр.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення змінити і пом'якшити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України (2341-14) . Посилається на те, що злочин вчинив внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, повністю визнавав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також просить врахувати наявність на його утриманні малолітньої дитини, а також дружини, яка є інвалідом II групи.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника на підтримання касаційної скарги засудженого, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, але вирок щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в порядку ст. 395 КПК України (1001-05) необхідно змінити і виключити з ухвали апеляційного суду рішення про застосування до цих засуджених конфіскації майна та про встановлення періодичності проведення реєстрації в органах кримінально-виконавчої системи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у незаконному придбанні, перевезенні з метою збуту, зберіганні та збуті наркотичних засобів в особливо великих розмірах, вчинені за попередньою змовою групою осіб, підтверджується сукупністю зібраних і належно оцінених судом доказів та в касаційній скарзі засудженим не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Разом з цим, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд не в достатній мірі врахував обставини, що його пом'якшують, та конкретні обставини справи, що обумовило призначення йому покарання, яке є несправедливим внаслідок суворості.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вперше притягувався до кримінальної відповідальності, судимості раніше не мав, щиро розкаявся і активно сприяв розкриттю злочинів, позитивно характеризувався за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину.

З огляду на конкретні обставини справи, наявність на утриманні ОСОБА_1 дружини, яка є інвалідом II групи і яка перенесла операцію на серці, що потребувало матеріальних витрат, необхідно визнати його показання, відповідно до яких злочин ним вчинено внаслідок збігу тяжких сімейних і матеріальних обставин, такими, що заслуговують на увагу.

За наявності вище наведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 69 КК України (2341-14) і пом'якшити ОСОБА_1 покарання, призначене за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) .

Водночас, судові рішення щодо засудженого ОСОБА_1 і в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України (1001-05) , щодо засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягають зміні з наступної підстави.

Апеляційним судом при апеляційній перевірці вироку покарання, призначене ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5і ОСОБА_6 було пом'якшено та звільнено кожного з них на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку з покладенням на них відповідно до ст. 76 КК України (2341-14) обов'язків щомісячно з'являтись для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи, повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Між тим, вирішення питання про встановлення періодичності проведення реєстрації в органах кримінально-виконавчої системи осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, згідно з ч. 3 ст. 13 Кримінально-виконавчого кодексу України (1129-15) віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій.

Iз змісту ст. 77 КК України (2341-14) вбачається, що у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна не призначається.

Також з цього приводу дано роз'яснення Пленумом Верховного Суду України у п. 19 постанови № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) (із змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду України № 18 від 10.12.2004 року), відповідно до якого конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням.

Проте апеляційний суд на підставі ст. 75 КК УкраїниОСОБА (2341-14) _3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звільнив з випробуванням, визнавши їх засудженими до такого додаткового покарання, призначеного їм місцевим судом, як конфіскація майна, чим порушив вимоги ст. 77 КК України (2341-14) .

У зв'язку з цим підлягає виключенню з ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 рішення апеляційного суду про визнання їх засудженими до додаткового покарання у виді конфіскації майна та встановлення періодичності проведення реєстрації в органах кримінально-виконавчої системи.

Як видно із мотивувальної і резолютивної частин вироку, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд прийняв помилкове рішення про стягнення їх у солідарному порядку із засуджених, оскільки відповідно до ст. 93 КПК України (1001-05) в тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягненні витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вирок у частині стягнення судових витрат в солідарному порядку із засуджених скасувати і рекомендувати місцевому суду виправити цю помилку в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України (1001-05) .

Iнших порушень вимог кримінального та кримінально-процесуального законів, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Радехівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1змінити.

Застосувати ст. 69 КК України (2341-14) і пом'якшити ОСОБА_1 покарання, призначене за ч. 3 ст. 307 КК України (2341-14) , до шести років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ці ж судові рішення щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 в порядку, передбаченому ст. 395 КПК України (1001-05) , змінити:

- виключити з ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 05 грудня 2006 року застосування до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 такого додаткового покарання, як конфіскація майна, та посилання про встановлення періодичності проведення реєстрації цих засуджених в органах кримінально-виконавчої системи.

Вирок Радехівського районного суду Львівської області від 20 квітня 2006 року в частині стягнення судових витрат у солідарному порядку із засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати і рекомендувати суду першої інстанції вирішити це питання в порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України (1001-05) .