5-626км08 Про притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної особи - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 25 березня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 на судові рішення щодо ОСОБА_2,

встановила:

вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2007 року,

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Красноармійська Донецької області, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 372 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 374 КК України (2341-14) до арешту на строк 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника влади в правоохоронних органах, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника влади в правоохоронних органах, на строк 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 1438 гривень 08 копійок.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи службовою особою - слідчим слідчого відділу Красноармійського міськрайонного відділу внутрішніх справ управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі СВ Красноармійського МВ УМВСУ в Донецькій області), 14 лютого 2005 року порушив кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) , й під час її розслідування в березні-квітні того ж року притягнув до кримінальної відповідальності завідомо невинного ОСОБА_3, а також не забезпечив йому захисника і порушив його право на захист.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 зазначає, що суд неповно, однобічно та неправильно дослідив та оцінив фактичні обставини справи. Зокрема, не з'ясував причетність до злочину інших працівників міліції, які від його імені сфальсифікували ряд процесуальних документів, не врахував, що досудове слідство провадила особа, яка підлягала відводу через її заінтересованість у результатах справи. Вважає, що покарання не відповідає тяжкості злочину та даним про його особу. Просить судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 зазначає, що у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню з направленням справи на нове розслідування. Вважає, що дії засудженого слід було кваліфікувати за ст. 366 КК України (2341-14) , оскільки він підробив ряд слідчих документів щодо ОСОБА_3 на підставі тих матеріалів, які надійшли до нього від оперативних працівників міліції. На його думку, суд не врахував, що ОСОБА_2 немає судимостей, позитивно характеризується, фактично не завдав шкоди ОСОБА_3, через що призначив йому надто суворе покарання.

У касаційних скаргах потерпілий ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4, посилаючись на невизнання ОСОБА_2вини, негативну характеристику з місця роботи, вважають, призначене покарання таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Кравченко Є.С. про залишення судових рішень без зміни, пояснення захисника ОСОБА_1, який, посилаючись на доводи касаційної скарги, просить судові рішення змінити та пом'якшити покарання ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а у задоволенні касаційних скарг потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 слід відмовити з наступних міркувань.

Як видно з матеріалів справи, винність ОСОБА_2 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних у справі, правильно оцінених та обгрунтовано покладених в основу вироку доказів, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_3 про підписання ним на вимогу засудженого чистих бланків процесуальних документів про участь у крадіжці чужого майна та відмову від захисника; показаннями свідка ОСОБА_5 про крадіжку майна з його дачного будинку, з приводу якої жодних слідчих дій з його участю та участю його дружини ОСОБА_2 не проводив, даними висновків почеркознавчої експертизи про підроблення ОСОБА_2підписів ОСОБА_6 та інших учасників процесу в протоколах слідчих дій, речовими доказами.

Суд ретельно проаналізував усю сукупність зібраних у справі доказів і дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Тому твердження засудженого та його захисника про незаконність засудження є безпідставними.

Як видно зі справи, досудове слідство провадив заступник міжрайонного прокурора Красноармійського району в межах наданих йому процесуальним законом повноважень. Висновку про винність ОСОБА_2 у притягненні завідомо невинного ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності прокурор дійшов на підставі тих процесуальних документів, які були підроблені саме засудженим.

У матеріалах справи немає даних, які б свідчили, що станом на час досудового слідства, прокурор, який його провадив, перебував по відношенню до ОСОБА_2 в родинному, процесуальному чи іншому становищі, який би давав підстави сумніватися в його об'єктивності.

Тому твердження засудженого про фальсифікацію доказів та розслідування справи особою, що підлягала відводу - безпідставні.

Що ж до тверджень захисника ОСОБА_1 про наявність в діях ОСОБА_2 ознак службового підробляння, то вони не обгрунтовані, оскільки виготовлення засудженим процесуальних документів з метою притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності повністю охоплюється диспозицією ст. 372 КК України (2341-14) і не потребують додаткової кваліфікації за загальною ст. 366 КК України (2341-14) .

При визначенні покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) зважив на ступінь тяжкості, дані про особу та обставини, що впливають на покарання. Проте суд у повній мірі не врахував декілька обставин, що пом'якшують відповідальність та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Зокрема, не було взято до уваги молодий вік ОСОБА_2, відсутність судимості, позитивну характеристику, сприяння розслідуванню справи, а також, що в результаті його дій фактично не настали шкідливі наслідки для потерпілого ОСОБА_3

Сукупність наведених обставин, дає підстави для пом'якшення ОСОБА_2 покарання із застосуванням вимог ст. 69 КК України (2341-14) .

З урахуванням наведеного, доводи скарг ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а твердження потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про надмірну м'якість покарання є необгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 31 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 31 липня 2007 року щодо ОСОБА_2 змінити: із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) пом'якшити йому покарання за ч. 2 ст. 372 КК України (2341-14) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, і за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 372 КК України (2341-14) та ч. 1 ст. 374 КК України (2341-14) , визначити остаточне покарання - позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням функцій представника влади в правоохоронних органах, на строк 3 роки.