5-526км08 Про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 25 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1,

встановила:

вироком Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2007 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 липня 2007 року,

ОСОБА_1,IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця міста Лубни Полтавської області, мешканця міста Яготина Київської області, раніше не судимого,

засуджено за ст. 124 КК України (2341-14) до обмеження волі на строк 2 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь:

- ОСОБА_2 1391 гривню та 3000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно;

-ОСОБА_3 933 гривні та 5000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно;

- лікувальної установи витрати на лікування потерпілих 2785 гривень 37 копійок;

- експертної установи судові витрати в розмірі 258 гривень 93 копійки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, будучи в стані алкогольного сп'яніння, IНФОРМАЦIЯ_2 близько 00 годин 30 хвилин біля парку, розташованого на вулиці Незалежності в місті Яготині Київської області, з перевищенням меж необхідної оборони неодноразовими ударами ножем у тулуб та інші частини тіла заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які першими підійшли і знаходились найближче до нього.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд усупереч ст. 323 КПК України (1001-05) обгрунтував вирок недостовірними даними додаткової судово-медичної експертизи, які суперечать іншим матеріалам справи, не встановив причини конфлікту, неправильно витлумачив фактичні обставини справи, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про заподіяння ОСОБА_1 ножових поранень з перевищенням меж необхідної оборони. Вважає, що суд, обираючи покарання, не звернув увагу на невизнання засудженим вини, непослідовність його показань, поведінку після злочину, зокрема, його погрози свідкам.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Вергізової Л.А., яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Виходячи з положення ст. 334 КПК України (1001-05) при постановленні вироку суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, а також, керуючись законом, дати оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності.

Обгрунтовуючи висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, суд в основному послався на показання самого засудженого, з яких убачається, що він завдав удари ножем, захищаючись від неправомірних дій потерпілих, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про те, що потерпілі били ОСОБА_1 у різні частини тіла, коли він лежав на землі.

Між тим, як убачається з матеріалів справи, в ході судового розгляду по суті залишилися недослідженими ряд обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та застосування кримінального закону.

Зокрема, у справі залишилися не в повній мірі з'ясованими обстановка та обставини, які передували злочину і вплинули на характер дій потерпілих та засудженого. Так, не було встановлено, хто ініціював конфлікт, чи були у потерпілих причини чіплятись до засудженого, які обставини свідчать про необхідність ОСОБА_1 оборонятися, взаєморозташування ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших потерпілих по відношенню до засудженого безпосередньо перед застосуванням останнім ножа, причини викидання ОСОБА_1 ножа після злочину на дах крамниці, розташованої неподалік місця події.

Крім того, суд без наведення обгрунтувань залишив поза увагою показання свідка ОСОБА_5, даних нею в судовому засіданні, у яких вона, не розповідаючи про протиправний характер дій потерпілих, в той же час пояснила, що стримувала ОСОБА_1 від застосування щодо них ножа.

На обгрунтування винності ОСОБА_1 у злочині суд послався на дані висновку додаткової судової - медичної експертизи, згідно з якими виявлені на тілі потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_2 тілесні ушкодження могли утворитися від ударів ножем навідліг за обставин, відтворених засудженим на місці події.

Між тим суд належним чином не аргументував, з огляду на які обставини відкидає дані висновків інших судово-медичних експертиз про кількість, характер, локалізацію та тяжкість тілесних ушкоджень, завданих ОСОБА_3, ОСОБА_2, і, зокрема, про виявлення на тілі потерпілого ОСОБА_7 ушкодження, яке утворилося від прямого удару ножем.

Крім того, суд, як видно з мотивації вироку, фактично не перевірив показання потерпілих про обстановку та обставини, за яких їм були завдані удари, а саме, взаєморозташування та динаміку рухів засудженого і потерпілих в момент заподіяння ножових поранень.

Зазначене дає підстави вважати, що суд не врахував усі фактичні обставини справи, дійшов передчасного висновку про заподіяння ОСОБА_1 умисних тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони й поспішно кваліфікував його дії за ст. 124 КК України (2341-14) .

У зв'язку з цим постановлені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням усіх наведених обставин, у тому числі й доводів касаційного подання про наявність у діях ОСОБА_1 ознак умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, слід прийняти законне та обгрунтоване рішення.

Доводи прокурора про м'якість покарання мають бути перевірені судом першої інстанції й щодо них має бути прийнято рішення в залежності від того, у вчиненні якого злочину ОСОБА_1 буде визнано винним та за якою статтею КК України (2341-14) будуть кваліфіковані його дії.

Тому доводи касаційного подання прокурора підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.